Селянсько-козацькі повстання кінця xvi — 20-30-х рр. xvii ст. 8.початки козацького державотворення
92
0
3 минуты
Темы:
Посилення феодального, національного, релігійного гніту в Україні
призвело до цілої низки козацько-селянських повстань, починаючи з
кінця XVI ст. Першим таким повстанням було повстання під
керівництвом Криштофа Косинського (1591-159 3). Загони повсталих
захопили Білу Церкву, Переяслав. Полякам не вдалося У пою розбити
Косинського, і вони спочатку підписали з ним перемир'я. Після цього
Косинський пішов на Запорожжя і у травні 1593 р. організував новий
похід на Черкаси. Магнат Вишневецький зумів заманити Косинського
нібито для переговорів і по-зрадницькому вбив його (замурував у
стіну монастиря). 1594-1596 рр. спалахнуло нове повстання під
керівництвом Северина Наливайка, який був сотником надвірних
козаків у князя Острозького. Він ходив у похід у Молдавію та
Угорщину, де набув військового досвіду. Наливайко взяв Вінницю,
Луцьк, Бар, Кременець, захопив білоруські міста Пінськ, Бобруйськ,
Могилів. Але У травні 1596 р. через неузгодженість між військами
Наливайка і запорожцями повстанці були розбиті, а їхні керівники
разом з Наливайком були захоплені у полон і страчені. До цього ж
часу належить діяльність одного з найвизначніших політичних і
військових діячів у історії України Петра Кононовича Сагайдачного
(Конашевича-Сагайдачного). Він був родом з Гатчини, з м. Самбора,
навчався у найкращій тоді в Україні православній школі у м.
Острозі. На початку XVII ст. він діяв на Запорозькій Січі, де його
обрали обозним, кошовим отаманом, а 1015-1622 рр. (з невеликими
перервами) він — гетьман Війська запорозького. Швидко Сагайдачний
виявив себе як талановитий полководець, прославився походами на
турків і татар. 1615 р- вінвзяв турецьку фортецю Варну, 1616 р. —
Кафу (Феодосію), де звільнив понад 15 тис. невільників, що зробило
його знаменитим. Йому вдалося також успішно здійснити напади на
турецькі порти Сіноп і Трапезунд, підійти до самої столиці
Туреччини — Стамбула і підпалити під самими вікнами султанського
палацу дві при стані. 1618 р. Сагайдачний на прохання польського
королевича Владислава разом з 20 тис. козаків ходив походом на
Москву. Ними було завойовано Путивль, Лівни, Єлець, розбито
московське військо князя Волконського і взято в облогу Москву. Але
остаточно Москви їм взяти не вдалося через великі морози, до того ж
Польща замирилась з московським царем. Сагайдачний боровся за
зміцнення православної церкви, допоміг відновити її керівництво в
Україні (митрополита у Києві та 5 єпископів). Саме під час
урядування Сагайдачного Речі Посполитій уперше довелося укладати з
козацтвом як суб'єктом права політичним інститутом договори (1617
р. — Вільшанський, 1619 р. — Роставицький). Це мало істотне
значення для піднесення ролі козацтва у політичному житті,
створювало передумови для становлення національної державності
України. п. Сагайдачний з козацьким військом у 40 тис.
людей взяв
участі у турецько-польській війні, зокрема козаки відіграли
вирішальну роль у битві під Хотином 1621 р., де турецька армія
зазнала поразки. Тут Сагайдачний був поранений отруєною стрілою і
помер 10 квітня 1622 р. Польський уряд намагався обмежити зростання
впливу козацтва, що призвело до нової хвилі повстань. 1625 р. —
повстання під керівництвом М. Жмайла. Битва під Крюковим
закінчилася внічию. Була підписана Куруківська угода, де реєстр
встановлювався у 6 тис, а їхня платня — у 60 тис. злотих на рік.
Козакам заборонялося нападати на турецькі володіння. 1630 р. —
повстання під керівництвом Тараса Федоровича Трясила. 15 травня
1630 р. під Переяславом повсталі розгромили добірний загін поляків
— Золоту роту («Тарасова ніч»). Нова угода з поляками передбачала
реєстр у 8 тис. 1635 р. — повстання під керівництвом Івана Сулими.
Козаки зруйнували фортецю Кодак, яка контролювала підходи до
Запоріжжя. Повстання зазнало поразки, Сулиму стратили. 1637 р. —
повстання під керівництвом Павлюка (Павла Бута). Повстанці зазнали
двох поразок — під Кумейками і Боровицею. Павлюка схопили і
стратили. 1638 р. було проведено так звану «Ординацію війська
запорозького реєстрового», що дуже урізала права реєстровців,
зменшила їхню кількість до 6 тис. Це викликало нове повстання. 1638
р. — повстання під проводом Я. Острянина. Повстанці зайняли
Кременчук, Хорол. Але серед повсталих стався розкол, Острянин
покинув військо і з частиною повстанців перейшов кордон Московської
держави, оселившись у Чугуєві. Повстання очолив Д. Гуня, але після
двомісячної оборони біля гирла р. Сули (оборона Старці) зазнав
поразки і з невеликою частиною козаків відступив Дон. Таким чином,
і це повстання зазнало невдачі, козаки змушені були визнати
ординацію. Селянсько-козацькі повстання мали антифеодальний і
національно-визвольний характер, вони свідчили про зростання опору
українського народу проти гніту з боку Польщі, підготували ґрунт
Визвольної війни. Процес відродження українського державотворення у
ХУІ-ХУІІ ст. Мав свої етапи та характерні риси. Почався він з
утворення козацтва, яке стало виконувати військово-охоронну
функцію. Самійло Кішка відновлює козацтво як організовану, офіційно
визнану національну військову силу; Петро Сагайдачний не тільки
робить цю силу потужною але й проголошує спілку козацтва,
православної церкви та міщанства із зміцненням власної системи
освіти. Михайло Дорошенко пробив легітимним не лише існування
козацького війська, але і козацького землеволодіння, закріпивши за
козаками певну територію. у ж належить заслуга в організації
городових полків, що мало велике значення як передумова утворення у
подальшому української автономії. Таких полків було утворено шість.
На цій території було козацьке військо, своя адміністрація, хоча і
залежна від польської,— управа полків і гетьмана; панувала єдина
православна віра, своя судова і освітня система, тобто певні
початки і підстави автономного краю, що входив до Речі Посполитої.
Понравилась работу? Лайкни ее и оставь свой комментарий!
Для автора это очень важно, это стимулирует его на новое творчество!