2
Структурні зрушення в зовнішній торгівлі України: помаранчеві
очікування та постпомаранчева реальність
Помаранчева революція, що відбулась в листопаді 2004- січні 2005 рр., відкрила нові можливості розвитку української економіки, що були нехарактерні і швидше за все незаплановані в кучмівську епоху. Частина українського суспільства і бізнесової еліти покладала великі надії на діяльність сформованих урядів Ю. Тимошенко, а потім і Ю. Єханурова та очікувала від них реальних зрушень в системі виробництва і торгівлі, які постійно гальмувались попереднім режимом.
До цих можливостей слід віднести:
1. Фронтальне формування більш ліберального інституційного середовища та забезпечення економічної свободи - зокрема, інвестиційної та фінансової свободи з ліквідацією дискримінації транснаціонального промислового та банківсько-фінансового капіталу, свободи бізнесу від урядових рішень, свободи від корупції, свободи використання компаніями фактору праця, невтручання уряду у механізм ціноутворення на товари, ресурси, працю (див. індекс економічної свободи [1], додаток А). Україна знаходиться на 125 місці серед 157 країн світу та на 40 місці серед 41 країни Європи за індексом економічної свободи. (див. додатки Б та В). Відносно краще серед інших інституційних характеристик економічної свободи в Україні представлені торгова та фіскальна свобода. Середня ставка тарифу в зовнішній торгівлі є низькою, однак існує цілий комплекс значних нетарифних барєрів, які мають бути послаблені/усунені внаслідок вступу України до СОТ (див. додаток Г). Найбільшою проблемою залишається високий ступінь корупції - Україна посіла в 2006 році за індексом сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index) 104 місце серед 163 країн світу порівняно з 99 місцем в 2004 році [2].
2. Пришвидшення вступу України до Світової організації торгівлі, членами якої є на початок 2007 р. вже 150 країн світу. Україна залишається в останній тридцятці країн (серед яких знаходяться ультраналаштовані ісламські країни, що тримають антиамериканську лінію; країни, що втягнуті в військові конфлікти; а також деякі країни пострадянського простору, що залежать від Росії), які не є членами СОТ.
3. Підготовка до укладання нової Угоди про партнерство та економічне співробітництво між Україною та ЄС, яка в лютому 2008 року має замінити попередню десятирічну Угоду.
4. В межах даної Угоди підписання Угоди про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. На саміті Україна-ЄС 1 грудня 2005 року лідери ЄС “знову підтвердили свою мету сприяння поглибленій економічній інтеґрації між ЄС та Україною, і для досягнення цього планують розпочати переговори щодо Угоди про вільну торгівлю з Україною щойно Україна увійде до СОТ”. Експертними групами науково-дослідних інститутів ЄС та України з 2005 р. почалась підготовка Плану дій ЄС-Україна, де було виписано механізм створення зони вільної торгівлі. Планується, що проста й обмежена угода про вільну торгівлю, яка передбачає скасування тарифів на торгівлю товарами і послугами на додаток до умов вступу до СОТ, хоча і є найлегше впроваджуваним варіантом, однак принесе для України тільки незначні вигоди, і ще менші для ЄС. І навпаки, поглиблена Угода про зону вільної торгівлі з ЄС («Зона вільної торгівлі плюс» - Free Trade Area+ ), яка передбачає також і вільний рух капіталу, хоча і буде важчою для впровадження, може перетворитися на основу економічної стратегії, яка забезпечить Україні швидке зростання [3].
5. Поступовий перехід до інтеграційної стратегії досягнення номінальної та реальної конвергенції української економіки з економіками країн ЄС. До критеріїв номінальної конвергенції, які необхідно досягти в процесі економічної інтеграції з країнами ЄС/ЄВС, слід віднести: схожість рівнів інфляції, схожість рівнів процентних ставок, вирівнювання рівнів дефіциту бюджету країн, вирівнювання рівнів державної зовнішньої заборгованості, перехід від керовано-плаваючого валютного курсу з орієнтацією на долар США до привязаного валютного кошику з двох валют - долара США та євро, а потім перехід до привязаного валютного курсу гривні до євро з виконанням встановлених меж коливань валютного курсу гривні по відношенню до євро на рівні 15% (валютний механізм II - ERM II). Критеріями реальної конвергенції, які необхідно досягати в середньо- та довготерміновій інтеграційній перспективі з країнами ЄС, є: схожість ВВП/ВНД на душу населення, поглиблення міжнародної мобільності факторів виробництва (прямого капіталу та робочої сили, технологій) між країнами, фінансова відкритість і вільний міжнародний рух фінансового капіталу між країнами, вирівнювання реальних продуктивностей праці між країнами, схожість виробничих структур, торгових структур та споживчих смаків між країнами і на цій основі підвищення ступеню внутрірегіональної та більшою мірою внутрішньосекторної торгівлі України з країнами ЄС.
Однак, початок реальних змін був загальмований впродовж 2005-2007 рр. внаслідок порушуючих як внутрішніх, так і зовнішніх чинників.
1. Обіцянки щодо ринкової відкритості та економічної свободи після Помаранчевої Революції швидко розсіялись, а парламентські вибори в квітні 2006 року створили прецедент слабкої коаліції реформаторів блоку «Нашої України», популістського Блоку Юлії Тимошенко та лівоорієнтованої Соціалістичної партії України, які не змогли знайти компромісів у виробленні єдиної стратегії інституційного економічного середовища. В лавах «Нашої України» так і не вдалось зменшити вплив звязку між владою та бізнесом. Слід відзначити, що простежувалась конфронтація між тими бізнесовими елітами, які робили акцент на недопущенні міжнародної конкуренції з метою захистити вітчизняний бізнес, та тими, хто прагнув впустити транснаціональний промисловий і банківсько-фінансовий капітал в країну. Уряд під керівництвом Ю. Тимошенко в 2005 році систематично втручався в механізм ціноутворення на ринку мяса і нафтопродуктів. Протягом 2005 року він постійно прагнув забезпечувати зростання мінімальної заробітної плати, а також вдавався у практику реприватизацій, що негативно впливало на інвестиційні рішення транснаціонального капіталу. Міністр аграрної політики України за квотою Соцпартії в уряді Ю. Тимошенко гальмував процеси, що стосувались переговорів щодо вступу України в СОТ, зокрема з питань регулювання цін і надання виробничих та експортних субсидій на сільськогосподарську продукцію, в т.ч. цукор.
2. Представники Партії регіонів, НС «Нашої України», Соціалістичної партії України та Комуністичної партії України продовжили лобіювання інтересів традиційних секторів економіки, де виявляються інтереси як вітчизняного капіталу, так і великої кількості залучених працівників. Цей вплив був настільки великим, що як при помаранчевій владі, так і при «антикризовій коаліції» продовжилось закріплюватися домінування таких секторів, як металургія та низькотехнологічні виробництва металопродуктів, добування металевих руд та мінералів, виробництво продуктів нафтопереробки, вирощування пшениці, ячменю, кукурудзи, надання послуг транзиту газу. Це ставить нашу країну у невигідні умови в сучасній світовій системі конкурентних відносин. Україна отримувала тимчасово вигоди від зростання цін на чорні метали та залізні руди на зовішніх ринках. Однак, за прогнозами Світового банку до 2015 року світові ціни на більшість товарів, на виробництві та експорті яких Україна сьогодні спеціалізується, кардинально знизяться, що поставить під сумнів прибутковість її експорту і наявний ступінь вигод від ведення міжнародної торгівлі.
3. Чутливим до українських політичних подій був Кремль. В моменти посилення євроінтеграційних прагнень України Росія вдавалась до економічного шантажу: підвищення ціни на газ, офіційні вислови щодо можливості обмеження обсягів постачання газу; жорсткі умови щодо якості, і навіть заборони ввезення українських сільськогосподарських товарів (молочні та мясні товари) тощо. Такі заходи, що носили де-факто політичне забарвлення, значно погіршили торговельні взаємовідносини України з Росією, але найбільшої шкоди вони наносили процесу просування України в напрямі європейської економічної інтеграції.
4. На відтягування євроінтеграційних процесів України вплинула економічна політика М. Азарова після приходу до влади «антикризової» більшості. З одного боку, це стосувалось вибору зовнішньоекономічного вектору. Фактично не припиняється кропітка робота Кабміну з уможливлення сценарію створення Євразійського економічного простору (ЄЕП) між Росією, Україною, Білоруссю та Казахстану, де б було закладено на момент підписання Угоди створення єдиної митної території, щоб фактично поставило крапку на європейській економічній інтеграції України до ЄС. Така інтеграція могла б продовжитись теоретично тоді, коли усі країни ЄЕП погодились на формування зони вільної торгівлі з ЄС, а потім погодились акцептувати Єдиний митний тариф ЄС. Але і цього було б не достатньо, оскільки сам Європейський Союз має забажати створити зону вільної торгівлі (чи пізніше митний союз) з усіма членами ЄЕП, в тому числі із неєвропейським Казахстаном. З іншого боку, «антикризова» економічна політика стала фактично продовженням практикування неефективних рецептів минулої епохи, які мають суто кейнсіанське підгрунтя. Як промислова, торгова, так і фіскальна акумуляційна і видаткова політика несуть за собою зростання ролі держави в економічних процесах, відновлення спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку, селективного принципу розподілу державних інвестицій, надання податкових пільг, а отже, збільшення корупції. Крім цього, характер фіскальної політики М. Азарова та бажання Партії регіонів отримати контроль за монетарною і валютно-курсовою політикою НБУ з метою реалізації соціальних програм та підтримки традиційних експортерів неминуче вестимуть до інфляційних процесів і викривлень у зовнішній торгівлі, яка буде працювати не на становлення малого і середньго бізнесу, приходу західних транснаціональних компаній і насичення диференційованими товарами і послугами внутрішнього ринку, а до експортної експансії і отримання торгових прибутків великим вітчизняним капіталом та російсько-українськими фінансово-промисловими групами.
В зовнішній торгівлі після Помаранчевої революції не відбувається жодних помітних структурних зрушень, які б сприяли євроінтеграційним процесам України. Продовжує поглиблюватись дивергенція торгових структур нашої країни з країнами ЄС. З огляду на обчислені нами і проранговані за значущістю товарних груп індекси виявленої порівняльної переваги в межах української експортної структури, слід говорити, що продовжує поглиблюватись ресурсний характер міжнародної торгової спеціалізації України. (див. додатки Д та Е).
Українські політичні еліти, що представляли уряди 2005-2007 рр., постійно наголошують на своїх успіхах в економічній сфері. Зокрема, Партія Регіонів пишається, що зростає ВВП в секторах, зростає експорт та зайнятість. БЮТ та «Наша Україна» вказують, що протягом 2005 р. вдалось розпочати суттєве підвищення мінімальної заробітної плати, що зменшувало бідність. Обидві сторони говорять про підвищення продуктивності праці. Проте продуктивність праці в Україні стрімко зростала вже від початку 2000-х рр. Однак, жоден з політиків не вказує чомусь на такий показник, як реальна продуктивність праці в секторах української економіки, яка останнім часом має тенденцію постійно знижуватись внаслідок того, що заробітні плати зростають відносно швидше, ніж продуктивність праці.
Реальна продуктивність праці відображає ступінь конкурентоспроможності секторів і вироблених в них товарів. Якщо цей показник в динаміці зменшується, то вироблена продукція в секторі стає менш конкурентоспроможною за фактором праця (див. таблицю 1). Це є, передусім, наслідком дефіциту ефективного інвестованого капіталу, який би забезпечував кардинальні зрушення у технології виробництва.
Таблиця 1
|
Показники для пояснення конкурентоспроможності секторів економіки |
||
|
Продуктивність праці в секторі = обсяги виробленої продукції в секторі / кількість відпрацьованих людиногодин в секторі. |
Продуктивність праці в секторі = обсяги виробленої продукції в секторі / кількість зайнятих в секторі. |
|
|
Обсяги виробленої продукції = обсяги реалізованої продукції - обсяги виробленої продукції на умовах підряду (в т.ч. на основі давальницької сировини на інших підприємствах) - обсяги продукції, придбаної для перепродажу +(-) запаси готової продукції + обсяги продукції, виробленої для власних потреб. |
Реальна продуктивність праці в секторі = продуктивність праці в секторі / заробітна плата в секторі. |
|
Державний комітет статистики України припинив обчислювати показник «Обсяг виробленої продукції» в розрізі КВЕД з 2004 року. Аналогічний показник «Випуск продукції» було передано до відділу «Національні рахунки», де звітність робиться в досить агрегованому вигляді, що не дозволяє зробити грунтовний та більш чіткий аналіз продуктивності праці за секторами. Тому на основі первинних даних Держкомстату ми можемо вийти на приблизний показник обсягу виробленої продукції за 2004-2006 рр.
На основі даних в розрізі КВЕД таблиць 3.1., 3.2, 17.1, 17.2, 18, 5.2, 8, 9 форми «1-Підприємництво» та таблиці 9 форми «1-Баланс» для кола підприємств за основним видом діяльності 1+2 (малі, середні та великі підприємства приватної власності) нами проведено аналіз показника реальної продуктивності праці для пояснення конкурентоспроможності продукції, виробленої секторами економіки України (див. таблицю 2).
Таблиця 2
Приріст реальної продуктивності праці, % до попереднього періоду
|
КВЕД |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
Відхилення від попереднього року |
||
|
2005 |
2006 |
||||||
|
Всього економіка України |
6,9 |
55,1 |
- 10,2 |
- 15,9 |
- |
- |
|
|
А - Сільське господарство, мисливство, та повязані з ним послуги, лісове господарство та повязані з ним послуги |
- 18,1 |
- 17,2 |
- 7,3 |
- 13,1 |
- |
- |
|
|
01- Сільське господарство, мисливство, та повязані з ним послуги |
- 17,8 |
- 16,9 |
- 7,6 |
- 12,9 |
- |
- |
|
|
02 - Лісове господарство та повязані з ним послуги |
- 6,1 |
- 6,7 |
2,1 |
- 5,5 |
+ |
- |
|
|
В 05- Рибне господарство |
- 15,2 |
- 25,4 |
32,0 |
- 27,4 |
+ |
- |
|
|
C+D+E - Добувна, обробна промисловість, виробництво електроенергії, розподілення газу та води |
5,1 |
9,8 |
- 3,4 |
- 8,1 |
- |
- |
|
|
C - Добувна промисловість |
- 4,6 |
41,0 |
- 24,1 |
- 10,7 |
- |
- |
|
|
D - Обробна промисловість |
7,2 |
17,5 |
- 7,8 |
- 9,9 |
- |
- |
|
|
Е - Виробництво електроенергії, розподілення газу та води |
- 5,9 |
- 9,5 |
- 4,0 |
6,8 |
- |
+ |
|
|
10 - Видобування камяного вугілля, лігніту (бурого вугілля) і торфу |
- 2,3 |
-7,8 |
- 4,5 |
- 9,9 |
- |
- |
|
|
11 - Видобування вуглеводнів і допоміжні служби |
-29,4 |
- 4,1 |
13,9 |
5,6 |
+ |
+ |
|
|
12 - Видобування уранової руди |
31,4 |
- 19,9 |
- 17,1 |
4,5 |
- |
+ |
|
|
13 - Видобування металевих руд |
7,9 |
19,9 |
11,6 |
- 18,1 |
+ |
- |
|
|
14 - Інші галузі добувної промисловості |
- 0,8 |
0,4 |
11,1 |
2,7 |
+ |
+ |
|
|
15 - Харчова промисловість |
- 1,8 |
10,3 |
5,1 |
- 22,1 |
+ |
- |
|
|
16 - Тютюнова промисловість |
4,8 |
- 6,9 |
18,1 |
- 12,1 |
+ |
- |
|
|
17 - Текстильна промисловість |
3,2 |
17,0 |
- 30,2 |
- 9,0 |
- |
- |
|
|
18 - Виробництво готового одягу |
- 4,5 |
- 9,4 |
- 7,6 |
- 9,9 |
- |
- |
|
|
19 - Виробництва шкіри та шкіряного взуття |
- 13,6 |
- 8,7 |
- 18,4 |
13,4 |
- |
+ |
|
|
20 - Оброблення деревини та виробництва виробів з деревини |
5,4 |
5,2 |
4,0 |
- 8,0 |
+ |
- |
|
|
21 - Виробництво паперу та картону |
14,8 |
9,9 |
- 1,8 |
- 6,1 |
- |
- |
|
|
22 - Видавнича справа, поліграфічна промисловість, відтворення друкованих матеріалів |
8,8 |
3,4 |
- 2,8 |
- 12,0 |
- |
- |
|
|
23 - Вироблення коксу, продуктів нафтоперероблення та ядерного палива |
15,0 |
30,1 |
- 6,5 |
- 12,7 |
- |
- |
|
|
24 - Хімічне виробництво |
15,2 |
3,1 |
- 8,6 |
- 9,4 |
- |
- |
|
|
25 - Гумова та пластмасова промисловість |
0,1 |
15,5 |
18,8 |
- 1,5 |
+ |
- |
|
|
26 - Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів |
0,3 |
2,5 |
9,6 |
- 7,9 |
+ |
- |
|
|
27 - Металургія |
7,7 |
40,1 |
- 15,5 |
- 1,6 |
- |
- |
|
|
28 - Оброблення металу |
5,5 |
42,7 |
- 10,9 |
- 9,7 |
- |
- |
|
|
29 - Виробництво машин та устаткування |
- 1,4 |
- 5,4 |
2,7 |
- 18,7 |
+ |
- |
|
|
30 - Виробництво канцелярських та електронно-обчислювальних машин |
- 23,7 |
36,4 |
- 27,3 |
- 21,0 |
- |
- |
|
|
31 - Виробництво електричних машин та апаратури |
5,9 |
70,3 |
- 39,8 |
- 1,5 |
- |
- |
|
|
32 - Виробництво устатування для радіо, телебачення та звязку |
- 5,9 |
3,3 |
- 25,2 |
- 36,1 |
- |
- |
|
|
33 - Виробництво медичних приладів та інструментів, точних вимірювальних приладів та годинників |
8,5 |
38,6 |
- 30,2 |
- 12,3 |
- |
- |
|
|
34 - Виробництво автомобілів |
68,4 |
36,2 |
16,9 |
- 2,8 |
+ |
- |
|
|
35 - Виробництво іншого устаткування |
21,4 |
6,8 |
7,3 |
- 14,3 |
+ |
- |
|
|
36 - Виробництво меблів, інші види виробництва |
10,3 |
- 1,4 |
8,6 |
- 7,2 |
+ |
- |
|
|
37 - Оброблення відходів |
- 10,1 |
6,1 |
14,4 |
- 29,0 |
+ |
- |
|
|
40 - Виробництво електроенергії |
- 5,5 |
- 9,6 |
- 3,5 |
8,7 |
- |
+ |
|
|
41 - Розподілення газу та води |
- 9,2 |
- 3,3 |
- 7,8 |
- 12,5 |
- |
- |
|
Розраховано автором на основі статистичних даних Державного комітету статистики України.
Можна бачити, що практично в усіх секторах української економіки існує тенденція зменшення реальної продуктивності праці, що вказує на втрату конкурентоспроможності продукції по фактору праця, а отже, зменшення за цим фактором виробництва фактичної порівняльної переваги у міжнародній торгівлі та зменшення схильності до вкладання прямих іноземних інвестицій в економіку України вертикальними транснаціональними корпораціями.
Підсумовуючи все вищевказане, слід говорити про те, що позитивні структурні зрушення у зовнішній торгівлі України практично не відбуваються. Не дивлячись на існуючий потенціал вигідних можливостей для розвитку зовнішньої торгівлі та приходу прямих іноземних інвестицій в Україну, економічний прорив в найближчій перспективі, на жаль, буде гальмуватись через такі проблеми: стійку схильність економічної системи до корупції; невизначеність зовнішньоекономічного вектора; постійно зростаючі ціни на природний газ, а отже, подорожчання процесів проміжного виробництва; деградацію існуючої інфраструктури; знос та ліквідацію нагромаджених в минулому значних основних фондів, які треба буде хоча б відновлювати для компенсації втраченого; у звязку з популістською державною економічною політикою, що базуватиметься на соціальному спрямуванні та економічному протекціонізмі. Остання буде в найближчий час притаманна для будь-якої української влади, метою якої сьогодні є недопущення втрати електорату і поствиборчої підтримки, як з боку вітчизняного бізнесу, так і з боку переважної частини малозабезпеченого населення, які є досить чутливими до структурних змін. Однак, обєктивні умови економічної глобалізації та зовнішні чинники змусять Україну визначитись в системі конкурентних відносин, поставлять зрештою українських політиків перед фактом проведення комплексної лібералізації економіки і радикальних реформ у виробничо-торгових відносинах, що забезпечить нашій країні певне місце і призначення в світовому господарстві. А от чи буде воно оптимальним, чи ні - покаже час.
Додаток А
Економічна свобода охоплює всі свободи і права у виробництві, розподілі або споживанні товарів і послуг. Найвищою формою економічної свободи є абсолютне право власності, повна реалізація вільного руху товарів і послуг, робочої сили, капіталу і абсолютна відсутність примусу або обмежень економічної свободи, що через формування відповідних рамкових умов має забезпечуватись державою. Однак, повинен існувати певний мінімальний примус держави, необхідний для захисту прав і свобод громадян, для сприяння розвитку громадянського суспільства та для недопущення свавільного і непропорційного розподілу суспільного продукту, отриманого від офіційної економічної та повязаної з нею діяльності кожним окремим індивідумом.
Міжнародна методологія вимірювання економічної свободи визначає таких 10 інституційних характеристик:
Бізнесова свобода є показником, який вимірює, наскільки вільно підприємці можуть розпочинати бізнес, отримувати ліцензії та наскільки просто закрити бізнес. Перешкоди щодо цих трьох компонентів стримують ділову, в тому числі інвестиційну активність.
Торгова свобода означає, наскільки імпортери та експортери підпадають під державну торговельну політику в своїй країні та країнах-торговельних партнерах. Тарифи є первинною перешкодою вільній торгівлі, однак нетарифні барєри (квоти, бюрократичні затримки, відносно висока ставка ПДВ на імпорт) створюють не менші проблеми. Світова організація торгівлі сприяє створенню глобального вільного торгового простору. Між прямими іноземними інвестиціями та міжнародною торгівлею (як імпортом, так і експортом) часто існує комплементарний звязок. Тому торговий протекціонізм з боку держави може гальмувати інвестиційну та зовнішньоторгову активність.
Фіскальна свобода передбачає оптимальні для ведення бізнеса ставки податків, зокрема податку на доходи з фізичних осіб, прибуткового податку (податку з корпорацій), в контексті стабільності і ліберальності системи оподаткування. Для одних груп бізнесу стає вигідним селективна державна фіскальна політика, інші ж вбачають ефективність у принципі загальної недискримінації і однакових умов для всіх субєктів оподаткування. В сучасному глобальному світі країни з умовами для ведення офшорного бізнесу мають конкурентну перевагу для руху та нагромадження капіталу.
Свобода економіки від уряду означає, наскільки економіка залежить від державних закупок (трансфертів, виробничих та експортних субсидій) та урядових вказівок (державний капіталізм кейнсіанського зразка), наскільки бізнес повязаний з урядом, а також наскільки уряд може привласнювати доходи державних підприємств для своїх цілей. Високий ступінь впливу урядових рішень на економічні процеси веде часто до дискримінації багатьох інвесторів.
Монетарна свобода означає прагнення центрального банку та уряду забезпечувати цінову стабільність через застосування ефективного комплексу грошової, кредитної (в т.ч. облікової), валютної політики та регулювання банківських резервів, який сприятиме впевненості субєктів бізнесу в утримуванні загальноекономічної стабільності в країні. Даний інституційний показник враховує ступінь незалежності центрального банку від уряду. Важливим також є ступінь втручання держави в механізм ціноутворення на ресурси, фактори виробництва та товари. Відсутність державного втручання у ціновий механізм на мікро- чи мезорівні є ідеальною державною політикою для забезпечення вільного ринку, руху капіталу.
Інвестиційна свобода є показником, що вимірює ступінь можливостей для входження іноземних інвестицій в країну, які сприять на сучасному етапі економічному піднесенню та збільшують загальну економічну свободу країн. Транснаціональні корпорації є основними носіями прямих та фінансових іноземних інвестицій в країни, рушіями міжнародної торгівлі. Вони зацікавлені в забезпеченні в країнах-реципієнтах максимальної інвестиційної та торгової свободи, зменшення явних та неявних механізмів дискримінування з боку урядів країн-реципієнтів на користь вітчизняного капіталу.
Фінансова свобода передбачає ступінь відкритості фінансової та банківської системи в глобальному просторі. Ускладнене державне регулювання фінансового та банківського сектору, в тому числі стосовно вільного міжнародного руху капіталу зменшує можливості субєктів бізнесу при здійсненні міжнародних внутрішньофірмових трансфертів та інвестиційної діяльності і обмежує їхню економічну свободу.
Права власності бізнесу захищені кращим чином тоді, коли в країні земля є товаром, коли відсутня можливість проведення державою експропріації, недобросовісної реприватизації, політичну боротьбу з провокуванням рейдерства, непрозорих аукціонів під час приватизації та інш. Врегульоване чітке законодавство зі забезпечення прав власності, зокрема захисту прав інтелектуальної власності, непідкупна система судочинства є визначальними компонентами у вимірюванні цього інституційного показника.
Свобода від корупції є показником, що показує ступінь залежності бізнесу від корупційних схем: «бізнес-уряд», «бізнес-законодавчий орган», «бізнес-місцеві органи влади», «бізнес-державні інститути», «бізнес-бізнес», «бізнес-працівник», «працівник-державні інститути». Тіньові, в т.ч. кримінальні та неформальні схеми ведення бізнесу є компонентою даного показника.
Свобода фактору праця вважається індикатором ступеню свободи використання бізнесом робочої сили. До обмежень, що звужують цю свободу, є мінімальна заробітна плата, яка встановлюється урядом або законодавчим органом країни, законодавство по недопущенню звільнення працівників, встановлені на законодавчому рівні умови найму працівників, нормування робочих годин, вплив профспілок на умови праці та погодинної оплати.
Додаток Б
Таблиця 3
Індекс економічної свободи в світі та Україні
|
2007 ранг |
країна |
Індекс економічної свободи 2007 |
Бізнесова свобода |
Торгова свобода |
Фіскальна свобода |
Свобода економіки від уряду |
Монетарна свобода |
Свобода інвестування |
Фінансова свобода |
Права власності |
Свобода від корупції |
Свобода фактору праця |
|
|
1 |
Гонконг |
89,29 |
88,3 |
80,0 |
95,3 |
91,6 |
91,1 |
90 |
90 |
90 |
83 |
93,6 |
|
|
2 |
Сінгапур |
85,65 |
94,6 |
80,0 |
93,0 |
86,2 |
89,5 |
80 |
50 |
90 |
94 |
99,3 |
|
|
3 |
Австралія |
82,69 |
91,7 |
73,8 |
75,4 |
70,1 |
84,8 |
70 |
90 |
90 |
88 |
93,1 |
|
|
4 |
США |
81,98 |
94,5 |
76,6 |
79,4 |
67,5 |
83,8 |
80 |
80 |
90 |
76 |
92,1 |
|
|
5 |
Нова Зеландія |
81,59 |
93,7 |
74,0 |
74,2 |
63,6 |
84,5 |
70 |
80 |
90 |
96 |
89,9 |
|
|
6 |
Великобританія |
81,55 |
92,1 |
76,6 |
74,6 |
54,2 |
79,3 |
90 |
90 |
90 |
86 |
82,7 |
|
|
7 |
Ірландія |
81,31 |
92,8 |
76,6 |
81,1 |
73,1 |
85,1 |
90 |
90 |
90 |
74 |
60,4 |
|
|
8 |
Люксембург |
79,31 |
90,0 |
76,6 |
75,4 |
55,9 |
80,2 |
90 |
80 |
90 |
85 |
70,0 |
|
|
9 |
Швейцарія |
79,05 |
83,3 |
77,0 |
78,6 |
68,6 |
83,6 |
70 |
70 |
90 |
91 |
78,4 |
|
|
10 |
Канада |
78,72 |
96,1 |
78,2 |
83,9 |
61,8 |
80,6 |
60 |
70 |
90 |
84 |
82,7 |
|
|
11 |
Чілі |
78,29 |
68,9 |
72,4 |
85,7 |
87,6 |
79,9 |
70 |
70 |
90 |
73 |
85,3 |
|
|
12 |
Естонія |
78,13 |
80,0 |
76,6 |
89,7 |
66,8 |
83,0 |
90 |
90 |
90 |
64 |
51,2 |
|
|
13 |
Данія |
77,56 |
95,3 |
76,6 |
55,2 |
32,1 |
86,8 |
80 |
90 |
90 |
95 |
74,7 |
|
|
14 |
Нідерланди |
77,08 |
88,3 |
76,6 |
65,8 |
47,8 |
87,0 |
90 |
80 |
90 |
86 |
59,2 |
|
|
15 |
Ісландія |
77,06 |
94,1 |
74,0 |
82,4 |
50,3 |
82,9 |
60 |
70 |
90 |
97 |
69,9 |
|
|
16 |
Фінляндія |
76,55 |
95,3 |
76,6 |
75,4 |
39,0 |
89,7 |
70 |
80 |
90 |
96 |
53,4 |
|
|
17 |
Бельгія |
74,53 |
90,8 |
76,6 |
62,2 |
41,2 |
80,0 |
90 |
80 |
80 |
74 |
70,5 |
|
|
18 |
Японія |
73,57 |
94,3 |
75,2 |
80,6 |
67,2 |
92,0 |
60 |
50 |
70 |
73 |
73,4 |
|
|
19 |
Німеччина |
73,52 |
88,2 |
76,6 |
74,3 |
48,0 |
81,5 |
90 |
50 |
90 |
82 |
54,6 |
|
|
20 |
Кіпр |
73,10 |
70,0 |
76,6 |
87,8 |
54,9 |
84,7 |
70 |
70 |
90 |
57 |
70,0 |
|
|
21 |
Швеція |
72,59 |
95,0 |
76,6 |
53,6 |
31,5 |
85,2 |
80 |
70 |
90 |
92 |
52,0 |
|
|
22 |
Литва |
72,00 |
86,4 |
76,6 |
91,0 |
76,6 |
81,2 |
70 |
80 |
50 |
48 |
60,1 |
|
|
27 |
Іспанія |
70,87 |
77,1 |
76,6 |
70,1 |
63,6 |
78,6 |
70 |
80 |
70 |
70 |
52,7 |
|
|
31 |
Чехія |
69,68 |
61,2 |
76,6 |
79,9 |
52,7 |
86,2 |
70 |
80 |
70 |
43 |
77,2 |
|
|
32 |
Арменія |
69,43 |
84,5 |
75,6 |
93,1 |
91,6 |
79,7 |
60 |
70 |
30 |
29 |
80,9 |
|
|
35 |
Грузія |
68,70 |
78,9 |
61,8 |
94,2 |
91,3 |
77,9 |
60 |