|
ПИРОГОВ
Микола Іванович
(1810 - 1881) Видатний хірург і анатом, засновник
воєнно-польової хірургії, педагог, громадський діяч.
Автор низки фундаментальних праць із топографічної анатомії
людського тіла.
Учасник Кримської війни 1853-1856 рр. Організатор медичної допомоги
пораненим
воїнам. У 1858-1861-"попечитель" Київського навчального округу.
Разом із професором
П.Павловим заснував перші недільні школи для дорослих.
|
|
|
КАЩЕНКО
Микола Феофанович
(1855 - 1935) Учений-біолог, ембріолог, селекціонер,
академік УАН (з 1919 ). З 1912 - професор Київського політехнічного
інституту. Виступив ініціатором створення Зоологічного музею
(1919-1926) та акліматизаційного саду (1913 - 1931). Основні
напрямки досліджень пов'язані з вивченням проблем ембріології
хребетних тварин і людини, гістології, мікроскопічної техніки,
теріології, герпетології, акліматизації та селекції рослин.
|
|
|
БАХ
Олексій Миколайович
(1857 - 1946) Учений, основоположник вітчизняної школи
біохіміків, академік АН СРСР ( з 1929 ). Навчався в університеті
св. Володимира. Як керівник міської організації партії "Народна
воля" брав участь у революційному русі. Виступив ініціатором
створення фізико-хімічного інституту ім. Л. Карпова, а згодом -
Інституту біохімії АН СРСР. Основні напрямки досліджень пов'язані з
фотосинтезом , окислювальними процесами в живій клітині й вивченням
ферментів.
|
|
|
КОРЧАК-ЧЕПУРКІВСЬКИЙ
Авсентій Васильович
(1857 - 1947) Учений - гігієніст, епідеміолог, академік ВУАН
( з 1921 ). У 1903 - 1934 - приват - доцент, завідувач кафедри
університету св. Володимира. Одночасно з 1921 р. очолював кафедру
народного здоров'я, а згодом кафедру гігієни й санітарії ВУАН. У
1928 - 1934 рр. Обирався неодмінним секретарем Президії академії .
В 1934 - 1938 рр. завідував відділом Інституту демографії та
санітарної статистики. Основні напрямки досліджень пов'язані з
проблемами епідеміології та санітарного стану населення.
|
|
|
ВОЛКОВИЧ
Микола Маркіянович
(1858 - 1928) Учений-хірург, академік ВУАН (з 1928). У 1882
р. закінчив університет св. Володимира, в якому викладав до 1922. З
1923 - завідувач кафедри хірургії Київського відділення Головнауки
Наркомосу України. Одним із перших в Україні опанував методику
проведення найскладніших хірургічних операцій.
|
|
|
ЯНОВСЬКИЙ
Феофіл Гаврилович
(1860 - 1928) Учений-терапевт, академік ВУАН (з 1927), один
із засновників вітчизняної школи терапевтів. Закінчив університет
св. Володимира (1884), практикував до 1919 р. в його клініках, вів
педагогічну роботу серед студентів. З 1921 р. завідував кафедрою
терапії Київського медичного інституту. Досліджував клініку
туберкульозу легень, хвороби нирок , питання клінічної
бактеріології, фізіології та патології травлення, патології
кровообігу.
|
|
|
ВЕРНАДСЬКИЙ
Володимир Іванович
(1863 - 1945) Видатний учений, філософ і громадський діяч,
організатор і перший президент УАН (1919-1921). Народився в Києві,
в сім'ї професора-економіста І.Вернадського. Викладав у Київському
університеті (1918-1919). Засновник в Україні геохімії, біогеохімії
та радіогеології. Творець всесвітньо відомого вчення про ноосферу.
Автор низки праць "Біосфера", "Наукова думка як планетне явище",
"Досвід описової мінералогії" та ін.
|
|
|
ЛИПСЬКИЙ
Володимир Іполитович
(1863 - 1937) Учений-ботанік, академік УАН (з 1919).
Закінчив університет св. Володимира (1886), де продовжував
працювати на кафедрі ботаніки та в Ботанічному саду. В 1921 - 1922
- віце-президент, у 1922 - 1928 - президент ВУАН. Основні напрямки
досліджень були пов'язані з флористикою, систематикою, географією
вищих рослин, гербарною справою, принципами організації ботанічних
садів, історією ботаніки. Здійснив експедиції в різні регіони
України, описав чотири нові роди та понад 220 нових видів і
різновидів рослин. Дослідження водоростей Чорного моря в 1930 -
1931 рр. сприяли створенню першого в Україні заводу з виробництва
йоду. Його іменем названо 45 нових видів рослин.
|
|
|
ЗАБОЛОТНИЙ
Данило Кирилович
(1866 - 1929) Учений-мікробіолог, епідеміолог, академік ВУАН
(з 1922), академік АН СРСР (з 1929), один із основоположників
епідеміологічної школи. Закінчив університет св.Володимира (1894).
У 1928 -1929 - директор Інституту мікробіології, епідеміології
ВУАН. Основні напрямки досліджень пов'язані з вивченням чуми,
холери, інших інфекційних захворювань. У 1893 р., вивчаючи холеру,
Д.Заболотний у лабораторії професора В. Підвисоцького в Києві
провів разом з І.Савченком на собі небезпечний експеримент.
Здійснивши завчасно імунізацію, він випив живу холерну культуру,
чим довів ефективність щеплення. У 1928-1929 рр. виконував
обов'язки президента ВУАН.
|
|
|
СТРАЖЕСКО
Микола Дмитрович
(1876 - 1952) Вчений-терапевт, академік ВУАН (з 1934),
академік АН СРСР (з 1943), дійсний член АМН СРСР (з 1944),
засновник однієї з провідних терапевтичних шкіл. Закінчив
університет св. Володимира (1899). З 1922 - завідувач кафедри
Київського медінституту. В першій половині 30-х рр. поєднував
викладацьку діяльність з роботою в науково-дослідних установах,
зокрема, в Інституті експериментальної біології та патології та
Інституті клінічної фізіології. 3 1936 р. очолював Український
науково-дослідний інститут клінічної медицини. Основні напрямки
досліджень пов'язані з проблемами клінічної та теоретичної медицини
- фізіології та патології травлення, недостатності кровообігу,
хронічної інфекції, алергії ревматизму та туберкульозу. Разом з
В.Образцовим уперше в світі поставив прижиттєвий діагноз тромбозу
вінцевих судин серця.
|
|
|
КАВЕЦЬКИЙ
Ростислав Євгенович
(1879 - 1978) Учений - патофізіолог, академік АН УРСР (з
1951). У 1931 - 1941 - завідувач відділу,в 1943-1946 - заступник
директора Інституту експериментальної біології та патології
Міністерства охорони здоров'я України. У 1946 - 1951 - директор
Інституту клінічної фізіології АН УРСР. У 1953-1960 - завідувач
відділу Інституту фізіології АН УРСР. З 1960 - директор Інституту
експериментальної та клінічної онкології МОЗ України ( з 1971 -
Інститут з проблем онкології АН УРСР). Основні напрямки досліджень
пов'язані з проблемами реактивності організму - розробленням тестів
визначення та методів ії підвищення, теоретичних і прикладних
проблем онкології. Вперше запропонував лікування пухлин за
допомогою лазерів.
|
|
|
БОГОМОЛЕЦЬ
Олександр Олександрович
(1881 - 1946) Вчений - патофізіолог, громадський діяч,
академік ВУАН (з 1929), академік АН СРСР (з 1932), академік АМН
СРСР ( з 1944 ). Народився в Києві. В 1930-1946 рр. - президент АН
УРСР. Доклав чимало зусиль до створення Інституту експериментальної
біології та патології Народного Комісаріату охорони здоров'я УРСР
та Інституту клінічної фізіологи АН УРСР. Основні напрямки
досліджень пов'язані з актуальними проблемами патологічної
фізіології, ендокринології, обміну речовин, імунології,
алергології, патології кровообігу, патогенезу шоку, механізму
старіння організму.
|
|
|
ШМАЛЬГАУЗЕН
Іван Іванович
(1884 - 1963) Учений-зооморфолог, академік ВУАН (з 1922),
академік АН СРСР (з 1935). Народився в Києві. В 1907 р. закінчив
університет св.Володимира, в якому працював до 1912 та в 1921-1941
рр. У 1930 - 1941 - директор Інституту зоології та біології АН УРСР
(з 1939 - Інститут зоології), в 1936 - 1948 - директор Інституту
еволюційної морфології АН СРСР. Основні напрямки досліджень
пов'язані з питаннями еволюційної морфології, експериментальної
зоології, вивченням закономірностей росту, проблемою кореляції,
філогенії тварин, біокібернетикою.
|
|
|
ПАЛЛАДІН
Олександр Володимирович
(1885 - 1972) Учений-біохімік, один із засновників
вітчизняної наукової біохімічної школи, академік ВУАН (з 1929),
академік АН СРСР (з 1942), дійсний член АМН СРСР ( з 1944 ). У 1921
- 1931 - завідувач кафедри медичного інституту. З 1925- директор
Українського біохімічного інституту, з 1931 - Інституту біохімії АН
УРСР. У 1934-1954 завідував кафедрою в Київському університеті. В
1935-1938 обирався неодмінним секретарем Президії, в 1939 - 1946 -
віце-президентом, а в 1946 - 1962 - президентом Академії наук УРСР.
Основні напрямки досліджень пов'язані з біохімією нервової системи
та м'язової діяльності. Першим розпочав біохімічні дослідження
вітамінів (1919).
|