Реферат
на тему:
“Запальні захворювання
жіночих статевих органів” План
Етіологія запальних захворювань (збудники).
Шляхи проникнення збудників.
Класифікація за локалізацією.
Серед захворювань жіночих статевих органів запальні процеси
займають перше місце по частоті і зустрічаються у 60-65%
гінекологічних хворих.
Запальні захворювання нерідко знижують продуктивність хворої, а
інколи можуть загрожувати її життю. В результаті перенесеного
запального захворювання у хворої можуть появитися порушення
менструальної функції, безпліддя.
Найбільш частою причиною запальних захворювань являються інфекційні
збудники, а також термічні, хімічні, механічні і деякі інші
фактори.
Із збудників важливе значення мають стафілокок, стрептокок, віруси,
гонокок, кишкова паличка, мікобактерія туберкульозу, мікробні
асоціації (декілька видів збудника), трихомонади.
У 30% хворих при запальному процесі були виділені гонокок і кишкова
паличка, у 23% — стрептокок і кишкова паличка. Досліджуючи
мікрофлору, видалених при операції маткових труб, було виділено
гонокок лише у 2% хворих. Низький процент висіяності гонокока
пояснюється стерильністю маткових труб і нашаруванням іншої
мікрофлори. Ряд авторів думають, що в етіології запальних
захворювань гонокок продовжує займати провідне місце в даний час.
Бактеріологічні дослідження, які були проведені при септичних
захворюваннях з летальним кінцем, показали, що стрептокок був
виявлений у 66,1%, а стафілокок – тільки у 12,8% хворих. По
сучасних даних причиною найбільш важких форм сепсису являється
антибіотикостійкий стафілокок. Бактеріальна флора за послідні 20
років змінилася: якщо раніше виявляли стрептокок, то в останні роки
– грамнегативні бактерії і різні види біогенного стафілокока.
Серед різноманітних збудників, які викликають хронічний запальний
процес в статевих органах жінок важливу роль відіграють променеві
грибки – актиноміцети.
Встановлено, що в період епідемії грипу відмічають активацію
стафілококової інфекції, що значно обтяжує перебіг запального
процесу.
Доказана роль умовно патогенних мікроорганізмів у виникненні
запального процесу.
У виникненні затяжних довго протікаючи процесів певну роль
відіграють також трихомонадна інвазія і актиномікоз.
Перебіг даного захворювання буде залежати від степені вірулентності
мікроба і стану імунореактивних сил організму, що проявляється
віком, загальним станом хворих, наявністю супутніх захворювань
(анемія, авітаміноз та інші).
Дослідження показали, що майже у половини хворих з гінекологічними
захворюваннями трихомонада виявляється з мікоплазмою. Але
мікоплазма володіє низькою вірулентністю, і особливо важливої ролі
в етіології цієї патології не відіграє.
Висока частота запальних процесів в жіночих статевих органах
пояснюється ще такими факторами і в першу чергу анатомічним
розміщенням. Запалення статевих органів нерідко співпадає з абортом
(особливо кримінальним), пологами, діагностичними і лікувальними
внутріматковими маніпуляціями. При цьому може порушуватись
цілісність слизової оболонки (шийки, матки), а також прилеглих
тканин (наприклад, розрив шийки матки під час пологів), що сприяє
проникненню інфекції. Інфікування статевих органів можливе при
запаленні інших органів черевної порожнини (наприклад, при
апендициті, запаленні сигмовидної кишки і інше за рахунок
топографічних взаємовідношень цих органів.
До несприятливих факторів, які послаблюють опірність організму
інфекції і сприяючим виникнення запалення слід віднести аборт,
пологи, післяпологовий період, менструацію, малокрів’я, авітаміноз,
голодування, переохолодження, вогнища хронічної інфекції,
довготривалі і тяжкі запальні захворювання, які виснажують захисні
сили організму.
Шляхи поширення інфекції. Із вогнища інфекції мікроорганізми можуть
поширюватись:
по кровоносних судинах (гематогенно);
по лімфатичних судинах (лімфогенно);
інтраканалікулярно (по тканинах, контактно);
канакулярно (по маткових трубах);
визхідний шлях (знизу – догори, наприклад, з піхви в шийку матки
в матку).
Часто спостерігається тенденція комбінованого поширення
інфекції.
Запалення – складна рефлекторна реакція організму на дію шкідливих
тканин, порушення кровообігу, пропотівання рідини і міграція в
тканини лейкоцитів і лімфоцитів. Це супроводжується загальною
реакцією організму: гарячкою, лейкоцитозом і іншими змінами
реактивності організму в сукупності з напруженням
гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи. Мікроб-вірус визначає
формування вогнища запалення і виникнення початкових процесів
захворювання. В хронічній стадії мікробний фактор втрачає ведуче
значення і в патогенезі захворювання вирішальну роль беруть
загальні функціональні порушення (зміна в нервовій, ендокринній,
судинній і інших системах).
По сучасних уявленнях, запальна реакція складається із наступних
взаємозв’язаних компонентів: змінами паренхіми, судинних реакцій з
ексудацією, виділенням біологічно-активних речовин, фагоцитоза,
фізико-хімічними змінами в тканинах і проліферативними процесами.
Пошкодження клітин, яке сприяє запаленню, розповсюджується на
субклітинні структури, мітохондрії, які являються основними носіями
кислотно-відновних ферментів. Утворюються недоокис ленні продукти –
знижується дихальний коефіцієнт тканин. Крім цього пошкодження
клітин супроводжується накопиченням в запальній тканині іонів
калію, натрію, хлору, аніонів фосфорної кислоти. Подразнення
чутливих нервових закінчень осматично-активними речовинами,
кислотами, полі пептидами, гістаміном викликає больові
відчуття.
Класифікація. В розвитку запального процесу розрізняють три
стадії:
гостру;
підгостру;
хронічну.
Кінець захворювання може бути: повне виздоровлення, неповне
виздоровлення з порушеннями анатомічної будови і функції органа,
перехід процесу в хронічну форму з можливими загостреннями,
руйнуванням тканини органу (при гнійно-некротичному запаленні), а
інколи смерть хворої.
Запальні захворювання класифікують за локалізацією:
І. Запалення зовнішніх статевих органів:
1) Вуловіт – запалення зовнішніх статевих органів, як правило,
поєднується із запаленням піхви, що носить назву
вульвовагініта;
2) Бартолініт – запалення великої залози передвер’я піхви;
3) Свербіж вульви – симптом запалення зовнішніх статевих органів і
піхви;
ІІ. Запальні захворювання піхви:
1) Кольпіт – запалення слизової оболонки піхви.
ІІІ. Запальні захворювання матки:
1) Ендодервіцит (дервіцит) – пораження запальним процесом слизової
оболонки шийкового каналу;
2) Ендометрит – запалення слизової оболонки тіла матки.
ІV. Запальні захворювання придатків матки:
1) Сальпінгофорит (аднексит) – запалення придатків матки (маткової
труби і яєчники);
2) Піосальпінкс – накопичення гною в маткових трубах;
3) Сальпінгіт – запалення маткових труб;
4) Офорит – гнійне запалення яєчників.
V. Запальні захворювання тазової клітковини і очеревини:
Пельвіоцелюліт – запалення клітковини малого тазу;
Параметрит – ізольоване запалення навколо маткової клітковини;
Пельвиопритоніт – запалення тазової очеревини.
Література:
Я.П. Сольский, Л.И.Иванюта «Воспалительные заболевания женских
половых органо» (ст. 6-17).
В.А.Загребина, А.М.Торгинов “Гинекология” (ст. 96-114).