Економічний аналіз

Ретроспективний аналіз використовується для: контролю за виконанням плану; виявлення внутрішньогосподарських резервів; об'єктивної оцінки результатів діяльності підприємства. Він проводиться після здійснення господарських операцій.
Методика ретроспективного аналізу спрямована на: порівняння фактичних результатів діяльності; визначення величини впливу факторів на зміну результатів діяльності підприємства; підрахунок резервів підвищення ефективності виробництва; визначення шляхів мобілізації знайдених резервів.
Ретроспективний аналіз поділяється на оперативний і підсумковий.
Оперативний аналіз використовується для виявлення недоліків, визначення їх впливу на господарські процеси, застосування засобів для усунення небажаних наслідків, прийняття оперативних управлінських рішень. Оперативний аналіз проводиться одразу після здійснення господарських операцій, зміни ситуацій за короткі проміжки часу (зміна, доба і т.п.).
Джерелами інформації для оперативного аналізу є: первинна документація; дані оперативного обліку; матеріали особистого спостереження. Методика оперативного аналізу спрямована на дослідження переважно натуральних показників.
Значення оперативного аналізу полягає в тому, що він дозволяє своєчасно виявляти причину недоліків у роботі підприємства, їхніх конкретних винуватців і оперативно застосовувати відповідні заходи для усунення виявлених недоліків.
Підсумковий аналіз здійснюється після закінчення певного циклу господарської діяльності та одержання відповідної звітності. На відміну від оперативного аналізу він проводиться на всіх рівнях економіки.
Підсумковий аналіз досліджує вартісні показники за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності, тому він характеризується точністю розрахунків і вірогідністю вихідної аналітичної інформації.
Значення підсумкового аналізу полягає в тому, що він комплексно вивчає господарську діяльність підприємства; уможливлює виявлення внутрішньогосподарських резервів, мобілізацію знайдених резервів у майбутніх періодах; є основою перспективного аналізу. Основним недоліком підсумкового аналізу є те, що виявлені за його результатами резерви означають назавжди загублені можливості підвищення ефективності виробництва, оскільки відносяться до минулих періодів.

Тема 2. Метод і методика економічного аналізу
1. Визначення методу і методики економічного аналізу. Особливості методу економічного аналізу.
2. Система показників, які використовуються в економічному аналізі: поняття та класифікація.
3. Поняття та групування факторів в економічному аналізі.
4. Класифікація способів і технічних прийомів економічного аналізу.
1. Визначення методу і методики економічного аналізу. Особливості методу економічного аналізу
В економічній літературі широко застосовуються терміни методологія, метод і методика. Для опанування змістом цих термінів стосовно економічного аналізу та виявлення їх відмінностей, розглянемо сутність цих понять більш детально.
Під методологію взагалі слід розуміти шляхи, способи та засоби пізнання дійсності, сукупність органічно пов’язаних принципів та прийомів дослідження різноманітних явищ. З іншої точки зору, методологія – це сукупність методів, які використовуються у конкретних науках.
Під методом дослідження в цілому розуміють спосіб діяльності, послідовність виконання визначених процедур, необхідних для досягнення поставленої мети.
Методика – це сукупність прийомів та способів практичного виконання окремих завдань.
Виходячи з наведених визначень, зрозумілий тісний зв’язок між цими категоріями та їх співвідношення: методологія          метод                   методика.
Методологія економічного аналізу — це найбільш загальне поняття, що вбирає в себе знання про закони формування і розвитку економічних явищ, знання про структурні внутрішні зв'язки досліджуваного процесу, тенденції його розвитку і т.п.
В основу методології економічного аналізу покладено метод матеріалістичної діалектики, який передбачає, що економічні явища повинно розглядати у їх зв’язку, русі і розвитку, як єдність та боротьбу протилежностей. Застосування загального діалектичного методу в аналізу формує основні методологічні засади аналітичного дослідження.
Таким чином, в загальному розумінні, під методом економічного аналізу розуміють діалектичний підхід до вивчення господарських процесів в їх становленні та розвитку.
Характерними особливостями методу економічного аналізу є:
— використання системи показників, які всебічно характеризують фінансово-виробничу діяльність підприємства;
Система показників діяльності підприємства формується в процесі планування, обліку та складання звітності, а також при розробці систем та підсистем економічної інформації. Завданням аналітика є вибір необхідних показників виходячи з цілі та завдання аналітичного дослідження.
— вивчення причин змін показників діяльності підприємства;
Оскільки економічні явища обумовлені причинними зв’язками та причинною залежністю, завданням аналітика є розкриття та вивчення цих причин (факторів). При цьому однією із найбільш складних аналітичних задач є відбір основних факторів, які найбільш суттєво вплинули на об’єкт дослідження. Вирішення поставленою задачі є необхідною умовою достовірності та правильності проведення аналізу та його висновків.
— виявлення та вимірювання взаємозв’язку між показниками з ціллю підвищення економічної ефективності господарювання.
Процедурну сторону методології та методики економічного аналізу регулюють його принципи, які формулюють основні вимоги до проведення аналітичного дослідження:
Системний підхід – передбачає вивчення економічних процесів як складних динамічних систем, які включають ряд елементів, певним чином пов’язаних поміж собою. Тому аналітичне дослідження кожного об’єкту слід проводити з урахуванням багатосторонніх зв’язків і взаємообумовленостей окремих елементів системи.
Комплексність – вимагає охвату усіх сторін діяльності та всебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємства.
Динамічність – передбачає вивчення економічних явищ і процесів в динаміці, в розвитку.
Точність — досягається, по-перше, при використанні достовірною інформації, яка реально відображає об’єктивну дійсність, по-друге, необхідне підтвердження аналітичних висновків точними розрахунками.
Оперативність – вимагає не простої констатації минулих події та їх оцінки, а передбачає своєчасне проведення аналітичних досліджень для прогнозування господарських подій.
Ефективність – означає, що витрати на проведення економічного аналізу повинні давати багатократний ефект.
Зрозумілість (адекватність тлумачення) – потребує обов’язкового пояснення отриманих результатів дослідження у вигляді відповідних висновків, коментарів.
Дієвість та прогресивність – вимагає від аналітика активного втручання у хід виробництва, своєчасного виявлення його недоліків та вад, з метод їх своєчасного усунення, прийняття оперативних рішень, направлених на підвищення ефективності виробництва.
2. Система показників, які використовуються в економічному аналізі: поняття та класифікація
Всі об’єкти аналізу відображаються в системі економічних показників. Причому, кожне економічне явище або процес визначаються не одним, а комплексом взаємопов’язаних показників. Наприклад, ефективність використання предметів праці характеризують такі показники: рівень матеріаловіддачи, матеріаломісткість, рентабельність, продуктивність праці і інші. У зв’язку з цим, вибір та обґрунтування системи показників для відображення економічних явищ і процесів є важливим методологічним питанням економічного аналізу. Від того, наскільки правильно обрані показники об’єкту дослідження, наскільки повно і точно відображують відібрані показники сутність вивчаємого явища або процесу залежать результати аналізу.
Використання в економічному аналізі великої кількості економічних показників нагально вимагає їх класифікації і систематизації. Найбільш доцільною є класифікація економічних показників за наступними ознаками:
-в залежності від вимірювачів, показники діяльності підприємств підрозділяють на натуральні та вартісні;
Вартісні показники набули в умовах ринкових відносин найбільшого поширення, що пояснюється наявністю товарно-грошових відносин та дією закону вартості в умовах вільного ринку. Найбільш важливими вартісними показниками є показник виробленої (товарної) та реалізованої продукції. Натуральні показники використовують в плановій та обліково-аналітичній практиці усіх підприємств. В промисловості натуральні показники застосовуються для кількісної характеристики випущеної та реалізованої продукції. Вибір відповідних натуральних показників залежить від фізичних якостей продукції.
-в залежності від того, яка сторона явищ або процесів вимірюється економічні показники підрозділяють на кількісні і якісні;
Кількісні показники використовуються для вимірювання абсолютних та відносних величин, які характеризують обсяг виробництва, реалізації продукції, її структуру та інше. Кількісні показники можуть бути виражені в натуральному та вартісному виді. Якісні показники застосовуються для оцінки продукції з точки зору відповідності її встановленим вимогам якості, а також для оцінки економічної ефективності використання трудових, матеріальних та грошових ресурсів.
-в залежності від використання окремих показників або їх співвідношень показники поділяють на абсолютні та відносні.
Відносні показники є похідними від відповідних абсолютних показників. Так, випуск продукції та кількість робітників – це абсолютні показники, а їх співвідношення – виробіток продукції одним робітником – відносний показник.
-в залежності від ступеню синтезу показники підрозділяють на загальні, часткові та питомі.
Перші використовують для загальної характеристики складних економічних явищ і процесів. Часткові показники характеризують окремі сторони, елементи вивчаємих явищ і процесів. Питомі показники використовують для характеристики окремих об’єктів аналізу. Наприклад, загальним показником, який використовується для оцінки ефективності використання предметів праці є матеріаломісткість, частковими показниками є показники ємкості продукції в частині сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інше. Матеріаломісткість окремих видів продукції відноситься до питомих показників.
-в залежності від способу формування показники підрозділяють на нормативні (кошторисні), планові, облікові (фактичні).
3. Поняття та групування факторів в економічному аналізі
В теорії економічного аналізу широко застосовується поняття факторів. Під факторами в економічному аналізі розуміють рушійні сили або першопричини виникнення і розвитку економічних явищ і процесів. На результати діяльності підприємств впливають численні й різноманітні фактори. Для більш точної оцінки впливу факторів на зміну результативних показників прийнято підрозділяти їх на однорідні групи, тобто класифікувати.
Незважаючи на те, що в теорії економічного аналізу класифікації факторів завжди приділялось достатньо уваги, це питання й досі не має однозначної відповіді. При виборі ознак класифікації факторів та ступенем їх деталізації слід врахувати, що надмірна деталізація факторів не є доцільною, тому що призводить до ускладнення планування, обліку і аналізу. В той же час надмірне укрупнення факторів звужує пошук резервів поліпшення діяльності підприємства та підвищення ефективності виробництва.
Зважаючи на викладені обставини, найбільш доцільною, з нашої точки зору, є наступна класифікація факторів (рис.3.1).
Ознака класифікації
Види (групи) факторів
Ступінь впливу на результати роботи
Основні і другорядні
Місце виникнення
Зовнішні і внутрішні
Ступінь залежності від діяльності фізичних і юридичних осіб
Об’єктивні і суб’єктивні
Час дії
Постійні і тимчасові
Характер впливу
Екстенсивні і інтенсивні
Рівень охоплення
Загальні і специфічні
Внутрішній зміст
Кількісні і якісні
Рівень деталізації
Прості і складні
Рівень підпорядкованності
Першого, другого …п-го порядків
За етапами відтворювального процесу
Виробничі Збутові
Рис.3.1.Класифікація факторів в економічному аналізі.
Основні і другорядні (основні – це ті фактори, що впливають на результати дії підприємства, а другорядні істотно не впливають на результати діяльності підприємства).
Зовнішні і внутрішні фактори, тобто на фактори, що залежать і не залежать від діяльності даного підприємства.
Об'єктивні і суб'єктивні фактори; об'єктивні фактори не залежать від волі і бажання людей, суб'єктивні – залежать від діяльності юридичних і фізичних осіб.
Постійні і тимчасові; постійні фактори впливають на досліджуване явище постійно на протязі усього часу. Вплив тимчасових факторів виявляється періодично (нова технологія, освоєння нової техніки).
Екстенсивні й інтенсивні. До екстенсивних відносяться фактори, пов'язані з кількісним приростом результативного показника, наприклад, збільшення обсягу виробництва продукції шляхом збільшення чисельності робітників, кількості відпрацьованих днів, тривалості зміни. Інтенсивні фактори характеризують ступінь зусилля, інтенсивності праці в процесі виробництва, наприклад, підвищення продуктивності праці, фондовіддачі й ін.
Загальні та специфічні. До загальних відносять фактори, які діють в масштабах всієї економіки. Специфічними є фактори, які діють в умовах тільки однієї галузі економіки або підприємства.
Кількісні та якісні. Кількісні фактори виміряють кількісні характеристики явищ, а якісні визначають внутрішні якості, особливості вивчаємих об’єктів.
Прості та складні (комплексні). Складні фактори, на відміну від простих, складаються із декількох елементів.
З точки зору впливу факторів на економічне явище або процес виділяють фактори першого, другого, … п-го порядку. До факторів першого порядку належать фактори, які безпосередньо впливають на результативний показник. Усі інші фактори впливають на результативний показник не напряму, а через фактори більш високого рівня.
4. Класифікація способів і технічних прийомів економічного аналізу
В економічному аналізі використовуються різноманітні методи дослідження, що обумовлює необхідність їх науково обґрунтованої класифікації. В теорії економічного аналізу поширені різні підходи до класифікації методів аналізу.
Один з них передбачає дворівневий розподіл методів економічного аналізу.
На першому рівні всі методи аналізу розділяють на формалізовані і неформалізовані.
Неформалізовані методи аналізу засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні. До них відносять: експертні оцінки, сценарії, психологічні, морфологічні методи і інші. При використанні цих методів можливий певний суб’єктивізм, тому що вони в значній мірі базуються на особистому досвіді, інтуїції та знаннях аналітика. Тому їх застосування в аналітичній практиці досить обмежене.
До формалізованих методів відносять методи, в основу яких покладені достатньо визначені формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки таких методів, які виходячи із змісту можна також підрозділити на наступні групи:
класичні методи економічного аналізу (балансовий метод, ланцюгові підстановки, абсолютних різниць, диференціювання, логарифмування, інтегральний метод та інші);
традиційні методи економічної статистики (середні і відносні величини, групування, графічний, індексний );
математико-статистичні методи (кореляційній аналіз, регресійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонент);
економетричні методи (матричні методи, методи теорії виробничих функцій, межгалузевого балансу);
методи економічної кібернетики та оптимального програмування (лінійне та динамічне програмування, методи системного аналізу);
методи дослідження операцій та теорії прийняття рішень (теорія ігр, теорія масового обслуговування, теорія графів та інші).
Згідно з другим дворівневим підходом, на першому рівні всі методи і технічні прийоми аналізу, виходячи з їх сутності, поділяють на дві групи:
•економіко-статистичні методи;
•економіко-математичні методи.
На другому рівні економіко-статистичні методи підрозділяють на загальностатистичні і методи елімінування.
До загальностатистичних методів відносять: групування, динамічні ряди, вибіркове спостереження, середні і відносні величини.
Методи елімінування включають наступні прийоми: спосіб ланцюгових підстановок, абсолютні різниці, відносні різниці, індексний і інтегральний методи.
    продолжение
До економіко-математичних методів відносять: кореляційний та регресійний аналіз, математичне програмування, теорію масового обслуговування й ін.
Згідно з третім підходом всі методи аналізу підрозділяють на наступні однорідні групи:
 

Рис.3.2.Однорівневий підхід до групування методів економічного аналізу.
До першої групи методів відносять: порівняння, відносні та середні величини, графічний метод, економічні групування, балансовий метод.
До другої групи методів відносять: ланцюгові підстановки, індексний метод, абсолютні різниці, відносні різниці, інтегральній метод та метод пропорційного розподілу.
До третьої групи методів відносять: кореляційний, дисперсний, компонентний та порівняльний багатовимірний факторний аналіз.
Четверту групу методів складають: економіко-математичні методи, програмування, теорія масового обслуговування, теорія ігр, дослідження операцій.
В основі наведеного групування методів економічного аналізу покладено їх призначення – мета використання в аналітичному дослідженні та вирішувані задачі.

Тема 3. Економіко-статистичні (логічні) методи та прийоми економічного аналізу
Лекція 3. Традиційні методи та прийоми економічного аналізу
1. Сутність, форми та використання порівнянь в економічному аналізі.
2. Прийоми групування та деталізації показників і їх види.
3. Використання в аналізі рядів динаміки та графічного способу.
4. Ряди динаміки
5. Сутність та використання в аналізі балансового методу.
1. Сутність, форми та використання порівнянь в економічному аналізі
На першому етапі аналітичного дослідження використовуються найрізноманітніші економіко-статистичні (традиційні) методи аналізу. Їх головним призначенням є підготовка вхідної економічної інформації та її первинна обробка з метою вивчення стану та закономірностей розвитку досліджуваних явищ і процесів на підприємстві.
До традиційних методів обробки економічної інформації відносять ті, що широко використовуються і в інших дисциплінах для обробки та дослідження інформації (порівняння, графічний, середніх та відносних чисел, аналітичних групувань, вибіркових досліджень, балансовий метод та інші).
Для вивчення впливу факторів на результати діяльності підприємства використовують методи елімінування.
Спосіб порівняння це один з основних прийомів економічного аналізу, що дозволяє оцінити економічні явища або процеси шляхом зіставлення його з іншими явищами чи процесами. Як базу для порівняння використовують:
планові значення (показники);
нормативні показники;
показники минулих років;
показники роботи за квартал, місяць, рік;
аналогічні показники середнього в галузі підприємства;
аналогічні показники передового в галузі підприємства;
відповідні показники закордонних підприємств;
паралельні та динамічні ряди взаємопов’язаних показників.
Використання в економічному аналізі різних типів порівнянь (в залежності від обраної бази) дозволяє вирішувати різноманітні аналітичні задачі. Характеристику призначення прийому порівняння в економічному аналізі наведено на рис.4.1.
Використання прийому порівняння в економічному аналізі
Тип порівнянь
Задача аналізу
Порівняння планових і фактичних показників
Оцінка виконання плану та його обгрунтованності
Порівняння фактичних показників з нормативними
Оцінка ефективності використанням ресурсів
Порівняння фактичних показників з аналогічними показниками минулих років
Виявлення тенденцій і закономірностей розвитку економічних процесів
Порівняння показників аналізуємого підприємства з аналогічними показниками передового підприємства
Вивчення передового досвіду та пошук резервів підвищення ефективності виробництва
Порівняння пов'язаних між собою показників за ряд періодів
Виявлення форми та напрямку зв язку між показниками
Зіставлення аналогічних показників за квартали
Виявлення рівномірності формування показника за вивчаємий період
Порівняння показників підприємства із середньогалузевими
Вивчення загальних та специфічних факторів, які впливають на результати діяльності підприємства
Рис. 4.1. Типи порівнянь та їх призначення в аналітичних дослідженнях.
Для використання прийому порівняння в економічному аналізі необхідно щоб показники були порівнянними, що висуває наступні вимоги до них:
•    єдність об'ємних, вартісних, якісних і структурних факторів;
•    єдність проміжків часу, за які були обчислені показники;
•    порівнянність вхідних умов виробництва (технічні, природні і кліматичні);
•    єдність методики обчислення і складу показників.
Для нейтралізації впливу фактора обсягу виробництва звичайно перераховують планове значення фактора, що корелює, виходячи з фактичного обсягу виробництва.
Наприклад, якщо порівняти фактичну суму витрат Σ(Vфi * Cфi) з плановою Σ (Vплi * Cплi), то різниця цих показників обумовлена зміною собівартості окремих видів продукції і зміною в обсязі виробництва продукції. Для нейтралізації об'ємного фактора планову суму витрат необхідно перерахувати на фактичний обсяг виробництва продукції ∑(Vфi * Cплi ) і потім порівняти з фактичною сумою витрат.
Таблиця 4.1
Нейтралізація впливу фактора обсягу та структури випуску продукції на її собівартість
Вид
продукції
Собівартість одиниці продукції, грн.
Обсяг виробництва, шт.
Сума витрат на фактичний обсяг виробництва
за планом
фактич-но
за планом
Фактично
за планом
за плановою собівартістю
за фактичною собівартістю
А
Б
Разом
25
33
22
30
10000
5000
12000
6000
250000
165000
415000
300000
198000
 498000
264000
180000
 444000
Таким чином, відхилення фактичної собівартості товарної продукції від планової без урахування зміни обсягу виробництва та структурних зрушень, становило 29 тис. грн (444000 – 415000). Нейтралізація обсягу виробництва та структури досягається порівнюванням фактичної собівартості продукції з плановою, перерахованою на фактичний обсяг та структуру (444000-498000= -54000 грн.)
Для нейтралізації впливу вартісного (цінового) фактора необхідно перерахувати фактичні показники, виходячи з планового рівня цін. Наприклад, для нейтралізації вартісного фактора, необхідно фактичний обсяг випуску продукції виразити в плановій оцінці ∑(Vфi * Цплi ) і зіставити з плановим обсягом продукції в тій же оцінці ∑ (Vплi * Цплi ).
Використовується і інший підхід до нейтралізації інфляційного фактора. Для цього потрібно розділити фактичний показник на індекс інфляції або помножити базисний показник на той же індекс.
Розглянемо на прикладі методику нейтралізації вартісного фактора.
Таблиця 4.2
Методика нейтралізації вартісного фактора
Вид
Продукції
План
Факт
Фактичний обсяг за
Плановими цінами
Кількість, шт.
Ціна, грн.
Сума, тис.грн
Кількість, шт.
Ціна, грн.
Сума, тис.грн
Кількість
Ціна
Сума
А
10000
27,25
272,5
12000
30
360
12000
27,25
327
Б
5000
37,5
187,5
6000
39
234
6000
37,5
225
В
20000
25,5
510
20000
28
560
20000
25,5
510
Усього
—
—
970
—
—
1154
—
—
1062
Дійсний приріст обсягу виробництва продукції складає 9,48% (1062-970)*100/970, якщо ж не звертати увагу на різну вартісну оцінку, то одержимо завищений показник – 19% (1154-970)*100/970.
У теорії економічного аналізу виділяють декілька видів порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикальний і трендовий.
В основі горизонтального аналізу — побудова рядів динаміки аналізуємого показника. Основна мета горизонтального аналізу — визначення тенденцій чи напрямків розвитку економічних явищ і процесів.
В основі вертикального аналізу — розкладання економічних явищ на складові елементи, що дозволяє вивчити їх внутрішню структуру.
При проведенні трендового аналізу розраховуються показники темпів росту і приросту досліджуваного явища чи процесу; результати аналізу використовуються для достовірної оцінки динаміки досліджуваного процесу або явища.
Також виділяють одномірний та багатомірний порівняльний аналіз. Основна від’ємність цих видів порівняльного аналізу – кількість показників і об’єктів, за якими провадиться порівняння.
2.Прийоми групування та деталізації показників і їх види
Економічні явища і процеси характеризуються безліччю первинних даних. Для того, щоб сукупність первинного матеріалу зручніше було використовувати в процесі обробки й аналітичних висновків необхідна його систематизація. Одним з видів такої систематизації є групування. Групуванням називають розподіл багатьох одиниць об’єкта спостереження на якісно однорідні групи за певними суттєвими для них ознаками. Групування в економічному аналізі застосовуються для виявлення взаємозв'язку між окремими економічними явищами, з метою вивчення їхньої внутрішньої будови. У залежності від поставлених цілей виділяють три види групувань:
• для визначення соціально-економічних типів явищ — типологічні;
• для вивчення структури явищ та структурних зрушень, які відбуваються в них — структурні;
• для визначення зв’язків та залежностей між явищами — факторні.
Типологічні групування призначені для розчленовування всієї сукупності первинних даних на однорідні групи чи класи. Наприклад, групи населення за родом діяльності, групи підприємств за формами власності, розподіл складу промислово-виробничого персоналу на категорії й ін.
Структурні групування використовуються для вивчення внутрішньої структури економічного явища, співвідношення їх окремих частин. Прикладом є розподіл робітників за освітою, за віком, за статтю, групування активів та пасивів балансу за розміщенням та джерелами формування майна, класифікація устаткування за терміном експлуатації та ін.
Факторні (аналітичні) групування використовуються для виявлення наявності, напрямку та форми зв’язку між показниками, що вивчаються. За характером ознак, на яких базується аналітичне групування, вони можуть бути якісними (коли ознака не має кількісного виразу) або кількісними.
Прикладом аналітичного групування можуть бути дані щодо залежності заробітної плати робітників від стажу їх роботи, рівня плинності робочої сили на підприємствах від рівня середньомісячної заробітної плати одного працівника.
За складністю побудови виділяють прості групування та комбіновані. При простих групуваннях використовується одна класифікаційна ознака, при комбінованих – декілька. Використання в аналізі комбінованих групувань має суттєві недоліки: побудова їх надто трудомістка, а сприйняття результатів достатньо складне.
Процес побудови групувань відбувається у наступній послідовності:
— визначення цілі аналізу,
— збирання необхідних даних щодо всієї сукупності об’єктів;
— ранжирування сукупності за вибраною для групування ознакою;
— оцінка крайніх варіантів факторної ознаки;
— визначення кількості груп у групуванні;
— визначення розміру рівновеликого інтервалу.
Правильне групування інформації дає можливість вивчити взаємозв’язок між показниками, глибше розглянути побудову економічних явищ, систематизувати первинні данні та визначити характерні риси вивчаємого явища або процесу.
Для подальшої обробки економічної інформації та поглиблення аналізу використовується технічний прийом деталізації.
Цей метод є одним з основних у розчленовуванні явища на складові елементи. Деталізація економічних явищ і процесів тісно пов'язана з процесом їхнього пізнання для виявлення змін і тенденцій, що необхідні для виконання функцій управління. У процесі економічного аналізу досліджувані явища, процеси і показники, які їх характеризують, деталізують за такими напрямками:
за складовими факторами;
по підрозділах;
в часі.
Деталізація за складовими факторами використовується для: виявлення основних причин змін показників складових, котрі є основними для даного періоду. Основою такої деталізації є економічний взаємозв'язок впливу факторів на результативні показники. При цьому важливим є визначення ступеня деталізації, тобто послідовний перехід від більш укрупненого показника до первинних його елементів. Наприклад, обсяг виробництва продукції за рік можна представити як добуток средньоспискової чисельності робітників (Ч) на їх середньорічний видобуток. Для більш детального аналізу можна виділити наступні фактори: середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за рік (Д), середню тривалість робочого дня (Т), середньоденний (ДВ) і середньогодинний (ГВ) виробіток одного робітника. Вивчення взаємозв язку між цими показниками забезпечує можливість використання математичних моделей для представлення співвідношення та підпорядкованості факторів та результативного показника.
ВП = Ч*ГВ = Ч*Д*ДВ = Ч*Д*Т*ГВ.
Таким чином, деталізація економічних явищ і процесів за складовими елементами уможливлює більш точну оцінку і аналіз причин зміни результативного показника та є необхідною основою розробки факторної моделі економічних показників.
Деталізація показників по підрозділах підприємства передбачає розчленовуванням будь-якого узагальнюючого показника за місцями виконання основних чи інших операцій. Наприклад, фонд оплати праці можно деталізувати за структурними підрозділами, відділами та службами підприємства, випуск продукції підприємства деталізується по цехах, бригадах, окремих працівниках, технологічних агрегатах.
Деталізація показників за часом передбачає їх розподіл по кварталах, по декадах (річний обсяг випуску продукції, квартальний, за місяць, за декаду, за день).
Використання деталізації в економічному аналізу дозволяє поглибити аналіз впливу факторів на зміну вивчаємих показників діяльності підприємства і, таким чином, розширити коло пошуку резервів.
3. Використання в аналізі рядів динаміки та графічного способу
В аналітичних дослідженнях використовуються абсолютні і відносні показники діяльності підприємства. Абсолютні величини характеризують кількісну сторону досліджуваного явища чи процесу.
Відносні показники відображають співвідношення величини досліджуваного явища з величиною інших явищ чи процесів, а також показують співвідношення того самого показника за різні проміжки часу. Відносні величини використовують для оцінки виконання плану, для оцінки динаміки досліджуваного процесу чи явища, а також для характеристики внутрішньої структури досліджуваного явища. У залежності від обраної бази виділяють наступні відносні величини: коефіцієнти, відсотки і проміле. Розглянемо приклад розрахунку відносних величин.
Для отримання узагальнюючих характеристик економічних явищ і процесів, а також визначення результатів господарської діяльності в часі і просторі застосовують середні величини. Найчастіше в процесі аналітичних досліджень застосовують наступні види середніх величин:
середня арифметична проста X = ∑ Xn / n
середня арифметична зважена X = ∑Xnfn / ∑f n
середня хронологічна – використовується в аналізі для обчислення середньої величини показників у часі X = (1/2X1 + X2 + … + Xn-1 + 1/2Xn) / (n-1)
середнє квадратичне відхилення σ =
середня геометрична величина – використовується для розрахунку середніх темпів росту і приросту X = .
    продолжение