Еластичність попиту та пропонування, способи її визначення та застосування в практиці господарсь

[6, ст. 58]
Початкова рівновага встановлюється в точці Е0, рівноважна ціна Р0. [7, ст. 57]

Короткострокова крива попиту Ds є стрімкою, покупці не встигають адаптуватися до змін у ціні та пропонуванні. Зі зменшенням пропонування крива S0зміщується у положення S1. У коростроковому періоді точка рівноваги поступово переміщується вздовж короткострокової кривої попиту Ds до E1. Оскільки крива Ds є досить стрімкою, попит нееластичний, ціна різко зростає з Р0 доР1, а обсяг попиту скорочується незначно, з Q0до Q1.

З перебігом часу покупці змінюють свої смаки, знаходять замінники даного товару. Довгострокова крива попиту Dl стає пологішою. Рівновага зміщується у точку Е2вздовж кривої пропонування S1. При цьому ціна знижується, з Р1до Р2, а обсяг попиту значно зменшується до Q2.

Отже, у короткостроковому періоді ціна різко зростає, що штовхає споживачів до заміщення дорогого товару дешевшим. Згодом, коли споживачі поступово зменшують попит, ціна знижується. Величина попиту змінюється в одному напрямку, але досить повільно. У довгостроковому періоді попит стає більш еластичним, а крива попиту – більш похилою.



2. Способи визначення ступеня еластичності попиту і пропонування
2.1 Способи визначення ступеня еластичності попиту
Для вимірювання еластичності попиту за ціною найчастіше застосовується концепція дугової еластичності попиту.

Дугова еластичність попиту характеризує відносну зміну величини попиту, зумовлену відносною зміною ціни на певній частині кривої попиту, тобто на дузі.

Візьмемо на кривій попиту дві точки А і В, які відповідають підвищенню ціни від Р1 до Р2 та зменшенню величини попиту від Q1 до Q2.

Р1 – початкова ціна (до зміни); Р2 – фактична ціна (після зміни); Q1 – початкове значення величини попиту (до зміни ціни); Q2 – фактичне значення величини попиту (після зміни ціни).

Відносна зміна у величині попиту визначається діленням фактичної різниці у величинах попиту, що спостерігається на відрізку між точками А і В – (Q2 – Q1), на середнє значення між двома величинами попиту, що відповідають цим точкам ((Q2+ Q1)/2). Аналогічно відносна зміна в ціні визначається діленням фактичної різниці в цінах, що спостерігається на відрізку між двома точками А і В – (Р2 – Р1), на середнє значення ціни, що відповідає цим точкам, – ((Р2 – Р1)/2).
                        Фактична різниця у величині попиту

                       Середнє значення у величині попиту

Дугова еластичність попиту = Фактична різниця в ціні

                                   Середнє значення ціни
або відповідно до прийнятих позначень: [3, ст. 398]


         Q2-Q1 Q2-Q1

           Q2+Q1 Q2+Q1

Ed =        2                 =            P2-P1

P2-P1      P2+P1

P2+P1

2
Наприклад, ціна підвищилася від 4 до 5 грошових одиниць, що спричинило зменшення величини попиту на товар від 50 до 30 умовних одиниць:
30–50




Ed=    30+50                = -2,25




5–4




5+4
‌‌‌‌‌‌|Еd| = 2,25 [3, ст. 399]
Дугова еластичність дає змогу визначити «середню» еластичність на дузі кривої попиту. Однак крива попиту має різну еластичність у кожній своїй частині. Тому для точного визначення використовують концепцію точкової еластичності попиту.

Точкова еластичність попиту характеризує відносну зміну величини попиту, обумовлену відносною зміною ціни в характерній точці кривої попиту.Для визначення точкової еластичності попиту застосовують формулу:


Ed в точці А=ОР/РТ
де О – початок координат;

Р – ціна в характерній точці;

Т – точка перетину кривої попиту з віссю ціни. [3, ст. 400]

Точкова еластичність попиту демонструє всі види еластичності попиту. Для аналізу використаємо криву попиту у вигляді прямої лінії (рис. 2.2) [3, ст. 401] Припустимо, що точка А розташована вище середини кривої попиту. Ed в точці А = ОР2/Р2Т.Оскільки ОР2>Р2Т, то /Ed в точці А більша за одиницю. Отже, попит у точці А є еластичним, як і у всіх точках, що знаходяться вище від середини кривої попиту аж до перетину її з віссю ціни.

Треба зауважити, що нахил кривої попиту не визначає його еластичності. Нахил кривої обчислюється абсолютними величинами, а еластичність – відносними. Крива попиту є прямолінійною і має постійний нахил у кожній точці. Однак еластичність попиту в кожній точці різна. Рух по кривій попиту зверху вниз засвідчує зниження еластичності попиту від Еd=∞ до Еd= 0.

Відмінність понять нахилу кривої попиту та його еластичності підтверджує і дугова еластичність попиту з постійною одиничною еластичністю. Крива попиту не має постійного нахилу на дузі АВ: нахил кривої збільшується в разі зменшення величини попиту, однак по всій дузі АВ еластичність попиту є одиничною. Отже, постійний нахил не означає постійної еластичності, а незмінна еластичність не означає незмінного нахилу кривої попиту.

І все ж таки еластичність та нахил кривої попиту пов'язані між собою. Якщо порівняти дві криві попиту, що мають спільну точку, то більш еластичною буде та крива, яка має менший нахил. Крива D1; є еластичнішою за криву D2. [3, ст. 401]



2.2 Способи визначення еластичності пропонування
Концепцію еластичності пропозиції за ціною застосовують переважно у формах дугової та точкової еластичності пропозиції.

Дугова еластичність пропозиції характеризує спричинену зміною ціни на товар у відсотках відсоткову зміну величини пропозиції на певній частині кривої пропозиції, тобто на дузі. Для визначення дугової еластичності пропозиції застосовуємо таку саму формулу, як для дугової еластичності попиту, з єдиною поправкою, що Q – це величина пропозиції, а не попиту:
Q2-Q1 Q2-Q1

           Q2+Q1 Q2+Q1

Es =         2                 =            P2-P1

P2-P1      P2+P1

P2+P1
Залежно від абсолютного значення дугової еластичності пропонування розрізняють п'ять її видів:
1.‌ |Es|>1, пропозиція еластична (рис. 2.4) (додаток Г)

%ΔQs >%ΔР

2.|Es|пропозиція нееластична (рис. 2.5) (додаток Г)

% ΔQs

3. |Es|=1, пропозиція одинично-еластична (рис. 2.6) (додаток Г)

% ΔQs =% ΔР

4. |Es|=0, пропозиція абсолютно нееластична (рис. 2.7) (додаток Г)

% ΔQs = 0% ΔР

5. |Es|=∞, пропозиція безмежно еластична (рис. 2.8) (додаток Г)

% ΔQs = ∞% ΔР [3, ст. 406]


Нагадаємо, що не можна судити про еластичність пропозиції, зважаючи на нахил кривої пропозиції. Це різні поняття. За умови Es=1 (рис. 2.6) (додаток Г) нахил кривої пропозиції на дузі АВ зростає за збільшення величини пропозиції, а еластичність є постійною.

Якщо дугова еластичність пропозиції дає нам середнє значення еластичності (на окремому відрізку кривої S, тобто на дузі), то точне значення ми отримуємо, застосовуючи точкову еластичність пропозиції.

Точкова еластичність пропозиції характеризує зміну величини пропозиції у відсотках, спричинену відсотковою зміною ціни на товар у характерній точці кривої пропозиції.

Для визначення точкової еластичності пропозиції використовуємо вже знайому формулу:


Еsв точці А = ОР/РТ
де О – початок координат;

Р – ціна;

Т – точка перетину кривої пропозиції з віссю ціни.

Точка Т – це мінімальна ціна, якої вимагають виробники, перш ніж вони що-небудь запропонують на ринок.

За точкової еластичності пропозиції спостерігаємо три випадки:

1) Еs >1(крива S перетинає вісь ціни вище початку координат);

2) Еs= 1 (крива S проходить через початок координат);

3) Еs

Випадок 1. Крива S1 перетинає вісь ціни вище початку координат у точці Т1. Еластичність пропозиції в будь-якій точці кривої S1, наприклад у точці А1, визначається:


Еsв точці А1 = ОР1/Р1Т1


Оскільки ОР1>Р1Т1, то Еs >!.. Отже, пропозиція еластична як у точці А1, так і в будь-якій точці кривої S1.

Випадок 2. Крива S2 проходить через початок координат. Точка Т2 збігається з початком координат. Еластичність пропозиції в будь-якій точці кривої S2, наприклад в точці А2, визначається:


Еsв точці А2 = ОР2/Р2Т2
Оскільки ОР2=Р2Т2, то Еs=1. Отже, пропозиція одинично-еластична як у точці А2, так і в будь-якій точці кривої S2. [3, ст. 401]

Випадок 3. Крива S3 перетинає вісь ціни нижче початку координат в точці Т3. Еластичність пропозиції в будь-якій точці кривої, наприклад у точці А3 визначається:


Еsв точці А3 = ОР3/Р3Т3
Оскільки ОРзто ЕsS3. Даний випадок є винятковим: маємо від’ємне значення ціни. А це означає, що існують виробники, які готові пропонувати деяку кількість товару безплатно з метою привернути до себе споживача і швидше реалізувати товар. [3, ст. 408]




3. Практичне застосування теорії еластичності
3.1 Практичне застосування теорії еластичності в суспільстві
Концепція еластичності має численні сфери практичного застосування. Однією з них є цінова стратегія продавців. Так, продавцям, результати діяльності яких пов'язані з обсягом купівлі-продажу продукції, важливо визначити, яку ціну призначити, щоб отримати найбільший виторг, чи варто її знижувати або підвищувати. Наприклад, власник кінотеатру чи стадіону зацікавлений у встановленні оптимальної ціни на квитки, яка дозволить продати максимальну їх кількість і заповнити глядацькі місця. Сукупний виторг продавців одночасно є видатками покупців, тому зв'язок між показником еластичності і зміною видатків представляє інтерес для обох сторін.
Р




Р1         А

– В

Р2

+

Е

Р3                         –              F

Р4                                    +         D




0 Q1 Q2 Q3 Q4 Q

Рис. 3.1. Взаємозв’язок між еластичністю попиту і видатками (виторгом)[6, ст. 59]
Якщо попит на товар еластичний (|Еd‌|> 1), то незначне зниження ціни

набагато збільшує видатки покупців (виторг продавців). Це ілюструє графік на рис. 3.1. Сукупний виторг обчислюємо як TR=P*Q, на графіку це буде площа прямокутників ОР1А
Q1і ОР2В
Q2. Рисунок показує, що втрати виторгу від зниження ціни з Р1до Р2(прямокутник зі знаком «мінус») значно менші, ніж приріст виторгу від збільшення обсягу покупок з Q1 до Q2 (прямокутник зі знаком «плюс»). І навпаки, підвищення ціни на еластичному підрізку кривої попиту призведе до зменшення виторгу.

Отже, якщо попит еластичний, ціна і виторг змінюються у протилежних напрямках.

У нижній частині кривої попиту, де попит нееластичний |Еd‌|Р3до Р4зменшує також і виторг, тому що втрати виторгу від зниження ціни (прямокутник зі знаком «мінус») значно перевищують приріст виторгу від збільшення обсягу (прямокутник зі знаком «плюс»). Таким чином, якщо попит нееластичний, виторг і ціна змінюються в одному напрямку.

У випадку одиничної еластичності в точці кривої попиту, | Еd | =1, видатки покупців і виторг продавцівдосягають максимальної величини.

Проілюструємо зв'язок між еластичністю та сукупним виторгом продавців окремою таблицею. Наприклад, нехай ціна і обсяг попиту змінюються так, як подано у таблиці 3.2.
Табл. 3.2 Зв'язок між еластичністю та сукупним виторгом продавців


У колонках 3 і 4 обчислено сукупний виторг і показники лінійної еластичності за кожної зміни ціни. Як видно з таблиці і графіка (рис. 3.9), найбільшим є виторг в точці, де показник еластичності дорівнює одиниці, а ціна товару становить 3 грн.

Теорія еластичності і пристосування ринку також має важливе практичне значення для аналізу і прогнозування наслідків зміни ринкових умов.

Наприклад, якщо через посуху очікується скорочення пропонування будь-якого сільськогосподарського продукту на світовому ринку, то для визначення впливу цієї події на світову ціну товару можна зобразити криві фактичного попиту і пропонування, а потім розрахувати їх зміщення і визначити зміну рівноважної ціни.

Ще один важливий аспект застосування теорії еластичності – визначення наслідків державного втручання у ціноутворення.

Так, у разі відхилення цін від рівноважних внаслідок державного регулювання величини дефіцитів та надлишків, що виникають в результаті цього, прямо залежать від еластичності попиту та пропонування. Чим менш еластичними є попит і пропонування, тим меншими будуть величини дефіциту і надлишку. І навпаки, чим більш еластичними є попит і пропонування, тим більшими виявляються розміри дефіциту і надлишку.

Чи не найважливішою сферою практичного застосування концепції еластичності є політика оподаткування. Звичайно вважають, податки сплачують ті, на кого вони покладені законодавчо. Поширеною також є думка, що сплата податку (податковий тягар) цілком перекладається на кишеню споживача. Але це не так. І урядова політика оподаткування повинна враховувати, хто саме – продавці чи покупці будуть основними платниками податку.

Юридичне визначення платника податків – продавця або покупця – абсолютно не впливає на економічний розподіл податків. Податкове навантаження несуть обидва суб'єкти ринку. Розподіл податкового тягаря між покупцями і продавцями визначається відносною еластичністю попиту і пропонування. [6, ст. 61]

Якщо попит на товар відносно нееластичний порівняно з пропонуванням, більшу частину податкового тягаря будуть нести споживачі, меншу частину будуть сплачувати продавці. При цьому зниження ціни пропонування Рsвід рівня початкової рівноважної Р0є меншим, ніж підвищення ціни попиту Рd. Такий розподіл податкового тягаря характерний для акцизного податку на бензин, алкоголь.

І навпаки, якщо попит на товар є еластичнішим за його пропонування, і встановленням податку більшу частину податкового тягаря будуть нести продавці, а меншу частину – споживачі. При цьому зниження ціни пропонування Рsвід рівня початкової рівноважної Р0є більшим, ніж підвищення ціни попиту Рd.

Частки податкового навантаження, що припадають на продавши і покупців, можуть бути визначені аналітично.

Податковий тягар покупців (ТD):


ТD = (P*1 – P*0)* Q*1,
де P*1= Рd.

Податковий тягар продавців (TS):
TS= (P*0 –PS)
Нарешті, проаналізуємо розподіл вигодивід надання виробникам субсидії. Більшу частину вигоди від субсидії отримують споживачі, якщо попит на товар відносно нееластичний порівняно з пропонуванням, меншу частину вигоди отримують виробники. При цьому підвищення ціни пропонування Рsвід рівня початкової рівноважної P*0 меншим, ніж зниження ціни попиту Р0. [6, ст. 62]

І навпаки, якщо попит на товар еластичніший за його пропонування,

то більшу частину вигоди одержать виробники, а меншу частину – споживачі. При цьому підвищення ціни пропонування Рs від рівня початкової рівноважної P*0 є більшим, ніж зниження ціни попиту Pd.

Площі, які відповідають часткам вигоди від субсидії споживачів і виробників, «помінялися місцями» порівняно з відповідними частками податкового тягаря, оскільки у випадку оподаткування Рd > Рs, а у випадку надання субсидії, навпаки, Рs > Р0.

Частки вигоди від надання субсидії, що припадають на споживачів і виробників, можуть бути визначені аналітично.


Вигода споживачів (Вd): Вd = (P*0 – P*1)* Q*1
де P*1= Рd.


Вигода виробників (Вs): Вs=(Рs — P*0)*Q*1
Отже, розподіл вигод від субсидій між споживачами та виробниками, так cамо як і розподіл податкового тягаря, визначаються відносною еластичністю попиту і пропонування.
    продолжение