Характеристика макроекономічних показників плану та порядок їх обчислення

Реферат на тему:

Характеристика макроекономічних показників плану та порядок їх обчислення

Система державного планування передбачає наявність взаємопов'язаних показників, які відображають кількісні характеристики стану об'єкта управління та його частин. Кожний економічний показник має назву (основу) і додаткові ознаки. Назва відображає вимірюваний об'єкт економіки чи економічного процесу, його стан, властивість, спосіб або особливість розрахунку (наприклад, обсяг виробництва продукції, питома вага працюючих у загальній чисельності населения та ін.). Додаткові ознаки показника — це його відомча й територіальна належність, одиниці виміру, час фіксації, характер (наприклад, план, звіт і т. ін.).

Формування системи показників має забезпечити такі умови: цілеспрямованість, комплексність і адекватність відображення процесу, що планується, диференціацію, адресність, зведення і порівнянність.

Цілеспрямованість системи показників передбачає їх вплив на розвиток економіки, реалізацію закономірностей, які лежать в основі економічних процесів, підвищення ефективності й досягнення цілей соціально-економічного розвитку.

Комплексність означає повне охоплення показниками всіх фаз процесу розширеного відтворення (виробництва, попиту, споживання), а також усіх етапів розвитку суспільного виробництва й аспектів його планування у взаємозв'язку та взаємообумовленості.

Адекватність передбачає точне відображення об'єкта планування.

Диференціація системи показників — це їх розподіл за видами планів і стадіями планування, галузями економіки та промисловості, сферами діяльності, галузевими, територіальними й відомчими ланками управління, розділами та розрізами плану.

Адресність означає направленість показників конкретним виконавцям.

Зведення передбачає можливість установлення взаємозв'язків між показниками планів у такому вигляді, щоб у комплексі взаємопов'язаних завдань вихідні показники одних були вхідними для інших, і щоб була створена можливість зведення цих показників у єдину систему. Зведення показників має відповідати ієрархічному принципу планування, а також допускати наявність наскрізних (єдиних для всіх рівнів або видів планів) і специфічних показників.

Порівнянність показників має якісну та кількісну характеристики. Якісна порівнянність передбачає можливість перерахунку планових показників у вартісні й інші одиниці виміру, а також єдність розрізів і аспектів надання інформації (ознак показника).

Показники плану економічного й соціального розвитку мають правильно відображати економічні явища та процеси. Планові показники, відображаючи конкретні завдання, є важливим інструментом, цільовими орієнтирами економічної діяльності, а характеризуючи якісну та кількісну сторони її розвитку, визначають структуру та адресність плану.

За допомогою якого-небудь одного показника в планах можна охарактеризувати окреме економічне явище, процес або певну його сторону. Ураховуючи те, що економіка України являє собою склад-

ний механізм, зміст плану розкривається системою показників, через які здійснюється її державне регулювання, проваджується в життя комплекс ринкових перетворень, реалізуються заходи соціального забезпечення населення.

Система показників відображає прийняті планові рішення щодо цілей і завдань їх реалізації. Вона має характеризувати не тільки результати виробництва, а й засоби та способи їх досягнення (обсяги ресурсів, ефективність їх використання), забезпечуючи таким чином необхідну погодженість натуральних і вартісних співвідношень.

Система показників плану характеризує економічний потенціал країни, цілі економічного й соціального розвитку суспільства, а також відображає кінцеві результати економічного зростання, потреби національної економіки, рівень їх задоволення та багато інших характеристик економічної діяльності.

Система планових показників включає стабільні економічні нормативи, які діють протягом тривалого часу. До них належать податки, відрахування в позабюджетні фонди, централізовані капітальні вкладення, квоти, мита тощо. Система об'єднує також ціни й тарифи на природні ресурси, енергоносії, воду та ін.

Плани економічного й соціального розвитку України включають кількісні показники та якісні характеристики макроекономічної ситуації, структури економіки, науково-технічного розвитку, обсягів виробництва та споживання товарів і надання послуг, зовнішньоекономічної діяльності, рівня та якості життя, охорони навколишнього середовища, соціальної структури, реформування власності, розвитку регіонів.

Кількісні показники визначають обсяг, розмір, масштаби виробництва, будівництва, товарообороту, мережу об'єктів соціальної сфери та ін. Якісні показники (як економічні, так і техніко-економічні) характеризують у планах ефективність функціонування економіки та окремих її галузей. До якісних показників належать продуктивність праці, зниження собівартості, підвищення рентабельності; до техніко-економічних — норми використання основних і оборотних фондів, характеристики устаткування, показники якості продукції та ін. Слід відзначити, що поділ показників плану на кількісні та якісні — умовний, тому що якісні показники часто-густо відображають кількісну визначеність, а кількісні — якісну характеристику.

Серед кількісних і якісних показників розрізняють натуральні й вартісні, абсолютні й відносні, основні й розрахункові, аналітичні й оціночні.

Натуральні показники (виробництво продукції, номенклатура, асортимент та ін.) вимірюються в одиницях, які відповідають фізичному стану та споживчим якостям продукції (наприклад, тонна,

метр, кВт/год), що відображають основні властивості продукту та його призначення. Для більш повної характеристики споживчих властивостей продукції для деяких її видів у плані може встановлюватися кілька вимірів. Наприклад, для електродвигунів змінного струму — млн. шт. і млн. кВт (кіловат); трансформаторів силових — тис. шт. і млн. кВ-А (кіловольт-ампер); тканини — погонні і квадратні метри і та ін. У тих випадках, коли планують однорідні за своїм призначенням види продукції, за необхідності використовуються й умовно-натуральні одиниці виміру (для видобутку вугілля — тонни, умовні тонни; для виробництва консервів — банки й умовні банки). Умовно-натуральні показники доповнюють натуральні.

Натуральні показники краще, ніж вартісні, відображають обсяг виробництва продукції, забезпечують більш об'єктивну основу для розрахунку інших взаємопов'язаних показників (продуктивності праці, обсягу реалізованої продукції та ін.), регламентують натурально-матеріальний склад виготовленої та реалізованої продукції, краще поєднуються з показниками якості продукції. Наприклад, план випуску автомобілів за видами й моделями незрівнянно краще характеризує їх, ніж план випуску у вартісному виразі; те ж саме стосується й поставок продукції в конкретній номенклатурі (асортименті). Це важливо ще й тому, що в наш час в Україні виробляється кілька мільйонів конкретних назв виробів. Тому в процесі розробки планів необхідно визначити, хто буде виробляти продукцію, коли, для кого та в яких обсягах.

У системі планових показників суттєво підвищується роль натуральних показників, що виявляється як у розширенні номенклатури продукції, яка відображається в плані, так і в збільшенні номенклатури з натуральними одиницями виміру, за якою проводяться розрахунки виробничих потужностей, у підвищенні відповідальності за виконання договірних зобов'язань щодо поставок продукції споживачам у конкретній номенклатурі (асортименті).

Значення натуральних показників дуже велике ще й тому, що з їх допомогою визначаються потреби суспільства в різних видах продукції. Вони є основою для багатьох вартісних показників. Разом з тим застосування в плані тільки натуральних показників унеможливлює зіставлення результатів діяльності різних галузей і підприємств — наприклад, порівняння витрат праці на виробництво продукції.

Вартісні показники виражаються у грошовому вимірі (наприклад, валовий національний продукт, валовий внутрішній продукт, національний доход — у млн. грн., середня заробітна плата — у грн.) і застосовуються в плануванні як формі державного регулювання економіки на етапі формування ринкових відносин. Вони характеризують попит і пропозицію, обсяги суспільного виробництва та інвестицій, фонду оплати праці та ін. Вартісні показники обсягів виробництва відіграють провідну роль у загальній системі показників.

Абсолютні показники характеризують планові завдання в абсолютних величинах (таких як обсяг виробництва, обсяг витрат та ін.); вони розраховуються як у натуральному, так і у вартісному виразі.

Відносні показники відображають динаміку та структуру відповідних величин і вимірюються у відсотках, питомій вазі та ін.

Основні показники розвитку економіки займають центральне місце в управлінні. Вони відрізняються перш за все своїм призначенням і конкретним адресним характером, знаходять відображення в державних контрактах, інших завданнях для виконавців і контролі за їх виконанням. Ця група показників може бути інструментом, за допомогою якого здійснюється ефективне регулювання економіки з боку держави в умовах переходу до ринкових відносин. Ця система показників пов'язана з економічними важелями та стимулами, джерелами ресурсів та ін. і є основою для розробки індикативних планів.

Розрахункові показники мають інформаційний і аналітичний характер. У більшості випадків вони використовуються для визначення й обґрунтування основних показників та їх доповнення.

В економічній літературі нема чіткого визначення понять макро- та мікроекономіка. Термін «макроекономіка» введено в обіг у наш час, але сам макроекономічний аналіз виник майже одночасно з економічною наукою. Можна вважати, що в економічній таблиці Кене подана макроекономічна модель господарського життя. Але творцем теорії, яка базується на макроекономічному підході, є Карл Маркс. Розвиткові цього напряму багато в чому сприяв Кейнс, у працях якого закладена основа методології системи національного рахівництва.

Макроекономічний аналіз — частина економічної науки, яка досліджує економіку як ціле, а також її важливі сукупності, такі як галузі, домашнє господарство, бізнес, державний сектор та ін., використовує для цього узагальнюючі економічні показники. Серед них — валовий внутрішній продукт, національний доход, розподіл та споживання національного багатства, промисловість, сільське господарство та ін.

Макроекономічні явища розглядаються в їх сукупності, оскільки макроекономіка базується на науково обґрунтованих методах їх аналізу, а також на моделях функціональних зв'язків між агрегованими показниками. У цьому й полягає відмінність макроекономіки від мікроекономіки, об'єктом вивчення якої є прості реалії економічного життя.

Іншими словами можна сказати, що мікроекономічний аналіз — це частина економічної науки, яка досліджує, по-перше, такі відокремлені економічні одиниці, як компанії, фірми, домашні господарства, а по-друге — окремі ринки, конкретні ціни й конкретні товари та послуги, а також виробника, споживача тощо.

Для планування розвитку економіки використовується система ма-кроекономічних показників, яка дає змогу вимірювати її обсяги за конкретний період, а також виявляти фактори, що безпосередньо впливають на неї. Порівнюючи ці показники за певний відрізок часу, можна отримати інформацію, яка характеризуватиме функціонування економіки за аналізований період, та вивчити тенденції її розвитку з метою розробки державної економічної політики.

У світовій практиці до макроекономічних належать показники, що характеризують масштаби економічного розвитку суспільства, показники темпів зростання, структури та економічної ефективності виробництва, а також динаміку зміни цін, рівень зайнятості, процентні ставки та ін. Особливістю перехідного періоду до ринку є те, що в практиці прогнозування та індикативного планування в Україні використовуються макроекономічні показники, які розраховуються як у методології балансу народного господарства, так і в системі національних рахунків.

В економічній статистиці та прогнозуванні нашої країни дістали поширення баланси народного господарства (БНГ), основу складання яких становить розмежування сфери виробництва матеріальних благ і сфери послуг.

Суспільний продукт розглядається при цьому як маса матеріальних благ, а національний доход — як новостворена вартість, яка утворилась у результаті виробничої діяльності. Чиста продукція окремих галузей визначається як різниця між валовою продукцією та матеріальними витратами. Крім виробленого, обчислюється використаний на споживання та нагромадження національний доход. Він відрізняється від першого на величину відшкодованих витрат і сальдо зовнішньої торгівлі та обчислюється як сума фонду споживання та фонду нагромадження.

За допомогою міжгалузевого балансу планується рух суспільного продукту за галузями та видами матеріальних благ. Завдання балансу полягає у відображенні прямих і зворотних міжгалузевих зв'язків. Міжгалузевий баланс валового суспільного продукту складається у вигляді шахової таблиці, яка містить дані про обсяг виробництва, склад виробничих витрат і розподіл продукції в народному господарстві.

Ця загальна схема ґрунтується на укрупненій номенклатурі галузей і дає змогу показати, які саме галузі, у якому обсязі та для кого формують свою продукцію, а також якою мірою вони беруть участь у створенні чистої продукції.

Показник валового суспільного продукту за змістом характеризує суму матеріальних благ і послуг, які створюються суспільством за певний відрізок часу й використовуються на виробниче та невиробниче споживання й нагромадження.

З 1988 р. в Україні для аналізу та планування суспільного виробництва було запроваджено показник виробленої чистої продукції галузей матеріального виробництва. Це — модифікація національного доходу. Цей показник обчислюється як різниця між обсягом виробленого національного доходу та сумою податку з обороту й надходжень від зовнішньоторговельних операцій.

З цього ж року для аналізу та планування макроекономічних процесів обчислюється показник валового національного продукту (ВНП), який охоплює ресурси всіх виробничих та невиробничих галузей. Обчислення ВНП та валового внутрішнього продукту (ВВП) не лише полегшує міжнародні зіставлення темпів і рівнів економічного розвитку, структури народного господарства та сприяє діловому спілкуванню з іншим світом єдиною статистичною мовою, а також дає змогу поглибити макроекономічний аналіз.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — це вироблений протягом року сукупний обсяг кінцевих товарів і послуг, виражений у грошовому виразі. Отже, існують некінцеві й проміжні продукти, які при розрахунку ВВП не враховуються. Кінцевий продукт — це товар, який купується для кінцевого споживання, а проміжний — з метою його подальшого оброблення. Тому при розрахунках ВВП використовується тільки кінцевий продукт.

Важливо зрозуміти, що показник ВВП дає тільки загальну уяву про динаміку економічного розвитку та стан економіки України в цілому, а також дозволяє порівнювати економічні потенціали різних країн, створені протягом певного періоду. Якщо ВВП розраховується в поточних цінах, то в суспільстві складається не зовсім правильне уявлення про стан економіки й життєвий рівень населення. Здається, ніби якщо ВВП зростає, то, очевидно, життєвий рівень має підвищуватися, але фактично він знижується. Щоб отримати реальну картину динаміки виробництва, необхідно при розрахунку ВВП виключити вплив на нього інфляції, тобто скоригувати вартісну величину ВВП. Тому в економічній теорії та практиці розраховують номінальний і реальний ВВП. Номінальний ВВП — це ВВП, розрахований у поточних цінах, тобто в цінах, які склалися на момент його розрахунку. Реальний ВВП — це ВВП у порівнянних цінах.

Показник ВВП принципово відрізняється від валового суспільного продукту тим, що в ньому вимірюється вартість вироблених товарів і послуг за винятком тієї її частини, яка витрачається в процесі виробництва.

ВВП використовується на всіх стадіях економічного обігу — виробництва, розподілу, споживання.

ВВП вироблений являє собою вартість створених матеріальних благ і наданих нематеріальних послуг у грошовому виразі з вирахуванням вартості витрачених матеріалів та послуг, що були надані господарським ланкам. Цей показник відображає сумарну валову додану вартість, створену в кожній галузі економіки.

ВВП розподілений розраховують як суму різних видів доходів та інших надходжень усіх учасників виробництва (підприємств, організацій, установ, населення, зайнятого виробництвом матеріальних благ та послуг, і держави як власника ресурсів та регулятора правил гри).

ВВП використаний обчислюють як суму його елементів — показників кінцевого споживання, нагромадження, сальдо зовнішньої торгівлі. Сюди включається обсяг особистого споживання за рахунок власних доходів населення, безкоштовних послуг населенню, колективних послуг для всього суспільства (науки, управління, оборони, утримання судів, органів з підтримання внутрішнього порядку, шляхового господарства та ін.). Показник нагромадження у ВВП включає загальний обсяг капітальних вкладень за рахунок усіх джерел фінансування та приріст матеріальних оборотних засобів у запасах сировини, матеріалів, палива та ін. При цьому враховують зміни вартості незавершеного будівництва. ВВП включає в себе вартість амортизації основних фондів (споживання основного капіталу).

За методологією системи національних рахунків ВВП обчислюють як на валовій (брутто), так і на очищеній (нетто) основі. В останньому разі ВВП звільняється від величини споживання основного капіталу праці (амортизаційних відрахувань).

ВВП обчислюють на основі діючих цін. Для усунення впливу інфляції використовують показник дефлятора ВВП, який ураховує сукупну зміну оптових і споживчих цін.

Показник національного доходу (НД) за економічним змістом відображає нову вартість, яка утворюється внаслідок економічної діяльності.

Національний доход (НД) — це сукупний доход, який заробляють учасники виробництва: власники праці (у формі заробітної плати найманих працівників), власники капіталу (у формі прибутку) і держава (у формі податку), та їх доходи від власності (проценти, дивіденди, рента тощо).

Для розробки планів використовується індексний метод розрахунку, який ґрунтується на зіставленні показників звітного й базисного періодів. Основною умовою індексного методу є те, що величини, які зіставляються, мають бути ідентичними, тобто розраховуватися за єдиними методиками, в одних і тих же цінах і в одних і тих же одиницях виміру. Індексний метод — один з найбільш поширених. З його допомогою можна виявити вплив різних факторів на аналізований показник. З допомогою індексів темпів зростання (спаду) можуть розраховуватись як обсягові, так і якісні показники. Показники обсягу — вартісна, натуральна й умовна оцінки обсягу продукції та обсяги поточних витрат, обсяги основних фондів, середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу тощо. Якісні показники дають оцінку ефективності використаних ресурсів.

Дані про обсяги ряду показників (таких, як валова продукція, вартість виробничих фондів, чисельність промислового-виробничого персоналу та ін.) знаходяться у формах ЗГ (загальногалузева).

Очевидно, що для аналізу та планування на всіх рівнях управління використовується велика кількість показників. Тому в аналітичній роботі при формуванні тих чи інших розділів прогнозів або планів економічного й соціального розвитку України, крім вищеназваних, розраховують відповідно такі макроекономічні показники:

1. Валовий внутрішній продукт (ВВП): номінальний, млн. грн.; номінальна зміна, %; реальний, зміни порівняно з попереднім роком, %; ВВП на душу населення, тис. грн.

2. Споживання домашніх господарств: млн. грн., % ВВП; зміна обсягів, %; зміна в цінах, %.

3. Кінцеві споживчі витрати сектора загальнодержавного управління: % ВВП; зміна обсягів, %; зміна в цінах, %; валове нагромадження, млн. грн.

4. Валові інвестиції: % ВВП; зміна обсягів, %; зміна в цінах, %. У тому числі:

5. Внутрішні інвестиції: млн. грн., % ВВП; прямі іноземні інвестиції, млн. грн., % ВВП; урядові інвестиції, млн. грн., % ВВП.

6. Експорт: млн. грн., % ВВП; зміна обсягів, %; зміна в цінах, %.

7. Імпорт: млн. грн., % ВВП; зміна обсягів, %; зміна в цінах, %.

8. ВВП з боку виробництва: у поточних цінах, млн. грн., промисловість, будівництво, сільське господарство, галузі сфери обігу, транспорт і зв'язок, інші, невиробнича сфера.

9. Реальна зміна до попереднього року: %, промисловість, будівництво, сільське господарство, галузі сфери обігу, транспорт і зв'язок, інші, невиробнича сфера.

У відсотках до ВВП: промисловість, будівництво, сільське господарство, галузі сфери обігу, транспорт і зв'язок, інші, невиробнича сфера.

У порівнянних цінах — млн. грн.: промисловість, будівництво, сільське господарство, галузі сфери обігу, транспорт і зв'язок, інші, невиробнича сфера.

10. Зміна індексу споживчих цін: % за рік (у середньому порівняно з попереднім роком); грудень порівняно з груднем попереднього року.

11. Зміна індексу оптових цін у промисловості: % за рік (у середньому порівняно з попереднім роком); грудень порівняно з груднем попереднього року.

12. Доходи зведеного бюджету: млн. грн., % ВВП.

13. Видатки зведеного бюджету: млн. грн., % ВВП.

14. Фінансування дефіциту бюджету: млн. грн., % ВВП, внутрішнє; зовнішнє.

15. Баланс фінансових ресурсів, млн. грн.: доходи; витрати; нестача фінансових ресурсів.

16. Балансовий прибуток, млн. грн.

17. Обмінний курс грн./дол., на кінець періоду.

18. Обмінний курс грн./дол., у середньому за період.

19. Середня місячна заробітна плата: грн., дол. США, середня за період, % зміни.

20. Чисельність населення (середньорічна), млн. осіб.

21. Чисельність працівників, зайнятих у галузях економіки, тис. чоловік; у тому числі: в галузях матеріального виробництва; з них: промисловість, будівництво, сільське господарство.

22. Кількість безробітних на кінець року, тис. чоловік.

23. Рівень безробіття на кінець року, %. Банківська система:

24. Чисті іноземні активи, млн. грн., млн. дол. США.

25. Чисті внутрішні активи, млн. грн.

26. Внутрішні активи, млн. грн.

27. Чисті кредити уряду, млн. грн.

28. Кредити економіці, млн. грн.; інші статті, чисті.

29. Грошова маса, млн. грн.

30. Гривнева грошова маса, млн. грн.

31. Гроші в обігу, млн. грн.

32. Депозити: до запитання, млн. грн.; строкові, млн. грн.

33. Гроші в інвалюті, млн. грн. Національний банк України:

34. Чисті міжнародні резерви: млн. грн., млн. дол. США.

35. Чисті внутрішні активи: чисті внутрішні кредити; чисті кредити уряду: чисті кредити економіці; кредити банкам; інші статті, млн. грн., % зміни.

36. Грошова база, гроші в обігу, банківські резерви: млн. грн., % зміни.

37. Грошова маса, гривнева грошова маса, грошова база: млн. грн., % зміни.

38. Реальна грошова маса, реальна гривнева грошова маса; реальна грошова база; реальні кредити економіці: млн. грн., % зміни.

39. Грошовий мультиплікатор; швидкість обертання грошової маси.

Платіжний баланс: млн. грн., млн. дол. США.

40. Торговельний баланс: експорт; імпорт; баланс товарів: експорт; імпорт; баланс послуг: експорт; імпорт.

Доходи: надходження; виплати; з них виплати відсотків для обслуговування зовнішнього державного боргу.

41. Офіційні трансферти: надходження; витрати, млн. грн., млн. дол. США.

42. Капітальні трансферти: надходження; витрати, млн. грн., млн. дол. США.

43. Прямі інвестиції: в Україну; з України, млн. грн., млн. дол. США.

44. Портфельні інвестиції: вітчизняні цінні папери; зарубіжні цінні папери, млн. грн., млн. дол. США.

45. Середиьострокові та довгострокові кредити; залучення; погашення, млн. грн., млн. дол. США.

46. Короткостроковий капітал: млн. грн., млн. дол. США.

47. Зміна офіційних резервів: зменшення; збільшення, млн. грн., млн. дол. США.

48. Стан зовнішнього державного боргу: млн. грн., млн. дол. США.

49. Валові міжнародні резерви: млн. дол. США, у тижнях імпорту.

Список використаної літератури:

Статистический словарь / Гл. ред. М. А. Королев.— 2-е изд., перераб. и доп.— М.: Финансы и статистика, 1989.— 623 с.

Структурна перебудова економіки України: основні напрями та пріоритети / Л. В. Мінін, В. І. Науменко, М. М. Якубовський, А. І. Антоненко; За ред. М. М. Якубовського.— К.: НДЕІ Мінекономіки України, 1994.— 109 с.

Теория прогнозирования и принятия решений: Учеб. пособие / Под ред.

C. А. Саркисяна.— М.: Высш. шк., 1977.— 351 с.

Типовая методика разработки техпромфинплана производственного объединения (комбината), предприятия.— М.: Экономика, 1979.— 448 с.

Хауштейн Н. Г. Методы прогнозирования в социалистической экономике: Пер. с нем.— М.: Прогресс, 1971.— 397 с.

Хилюк Φ. Μ., Лисичкин В. А. Экономическое и научно-техническое прогнозирование за рубежом.— К.: НИЭИ Госплана УССР, 1970.— 173 с.