РЕФЕРАТ
на тему:
“Що таке аускультація,
перкусія, пальпація.
Прилади для аускультації. Що
таке ЕКГ,
місце електродів при знятті ЕКГ
в стандартних відношеннях”
РЕФЕРАТ
на тему:
“Загальна характеристика
залоз внутрішньої секреції”
Ендокринні (безпроточні) залози
Залози, які не мають вивідних проток і свої хімічні продукти (гормони, або інкрет) виділяють безпосередньо в кров, називаються ендокринними, залозами (grandulaeendocriaes. sineductibus).
Гормони стимулюють або, навпаки, гальмують розвиток та життєдіяльність окремих органів та цілого організму. Так, вони впливають на обмін речовин, розвиток і ріст організму, статеве дозрівання та ін.
Діяльність ендокринних залоз залежить від нервової системи і регулюється нею, а гормони, в свою, чергу, впливають на нервову систему, особливо на автономну.
До ендокринних залоз належать щитоподібна, прищитоподібна, загрудинна, надниркова, гіпофіз, шишкоподібне тіло тощо.
Щитоподібна залоза (
grandula
thyroidea
)
– найбільша з ендокринних залоз (маса її у дорослого 30-60 г),
непарна. Залоза збільшується в період статевої зрілості і
зменшується в старості.
Форма залози нагадує підкову, має дві частини (праву та ліву) та непарну частину – перешийок, який з’єднує ці частини.
Гормони щитоподібної залози (тироксин та трийодтиронін) виводяться безпосердньо в кров. Вони регулюють обмін речовин, ріст та розвиток тканин, а також впливають на склад крові.
Гіпофункція щитоподібної залози спричинює особливу набряклість тканин, що проявляється у зменшенні обміну речовин та зниженні розумових здібностей.
Гіперфункція щитоподібної залози приводить до базедової хвороби, яка характеризується хворобливою збудливістю нервової системи, прискоренням пульсу, витрішкуватістю, різким підвищенням обміну речовин тощо.
Щитоподібну залозу іннервують гілки блукаючого нерва та шийних симпатичних вузлів.
Прищитоподібні залози (
grandulae
para
thyroadeal
).
Розрізняють верхні та нижні щитоподібні залози. Кожна з них має
капсулу, від якої відходить в товщу залози перегородка.
Функція при щитоподібних залоз повністю не вивчена, але встановлено, що вони виробляють гормон, який сприяє засвоєнню організмом кальцію.
Видалення залоз призводить до порушення росту кісток, підвищення збудливості центральної нервової системи, корчів та смерті від тетанії.
Інервуються при щитоподібні залози гілками блукаючого нерва (верхній та нижній гортані нерви) та симпатичного стовбура.
Загрудинна залоза (
trymus
)
розташована у верхній частині переднього середостіння, за ручкою
грудини, між правою та лівою середостінними плеврами. Маса залози у
новонароджених в середньому 10-15 г, а в 11-15 – річних дітей
досягає найбільшої маси (в середньому 25-35 г). Після статевого
дозрівання організму починається зворотній розвиток залози, її
речовина заміщується нервовою клітковиною.
Однак і в похилому віці
серед маси жирової клітковини зберігаються залишки залозистої
тканини.
Функція загрудинної залози полягає в регуляції процесів росту.
Кров’ю загрудинну залозу забезпечують гілки внутрішніх грудних та нижніх щитоподібних артерій, а венозна кров відтікає по однойменних венах.
Іннервується загрудинна залоза гілками блукаючого нерва та симпатичного стовбура.
Надниркові залози (
glandulae
suprarenales
)
– парні залози. Розташовані в за очеревинному просторі,
безпосередньо на верхньому полюсі нирки. Маса залози (у дорослого)
– 15-20 г, колір її жовтуватий. У наднирковій залозі розрізняють
три поверхні: попередню, задню та ниркову. На передній поверхні є
ворота залози – місце, де входять у неї судини та нерви.
Зовні надниркова залоза покрита волокнистою пажулою, яка є частиною ниркової фасції. Ця капсула посилає в речовину залози перегородки.
Надниркові залози надзвичайно важливі в життєдіяльності організму. Мозкова речовина надниркових залоз виробляє дуже важливий гормон – адреналін. Він стимулює функцію симпатичної частини автономної нервової системи, звужуючи кровоносні судини, підвищує кров'яний тиск, збуджує процес розщеплення глікогену в печінці та ін.
Крім адреналіну в мозковій речовині утворюється гормон норадреналін, який сприяє передачі збудження з нервових закінчень на еферентне нервове волокно, а також з одного нейроциту центральної нервової системи на інший. Статеві гормони сприяють розвитку статевих органів у дитячому віці, а також розвитку вторинних статевих ознак.
Гормони, що виділяються кірковою речовиною, поділяються на статеві глюкокортилоїди та мінералокортилоїди. Глюкокортилоїди впливають на обмін вуглеводів, білків та жирів, а також на кровотворні органи та мають протизапальну дію. Мінералокортилоїди беруть участь у регуляції мінерального обміну.
Іннервують надниркові залози гілки блукаючого на великого нутряного нервів.
Гіпофіз (
hypophisis
)
– непарний невеликий утвір (маса у дорослого близько 0,5 г),
округлої форми.
Гіпофіз розташований у ялиці мозкового придатка і оточений щільною сполучнотканинною оболонкою, а зверху являє собою частину твердої оболонки головного мозку, натягнену на верхній поверхні тіла клиноподібної кістки. У діафрагмі сідла є незначний отвір, крізь який проходить лійка, що з’єднує гіпофіз із сірим горбом.
Гіпофіз виділяє гормони, які стимулюють трофічні процеси в організмі, впливають на обмін речовин та на ріст.
Гіпофіз поділяється на дві частини: передню (більшу) та задню (меншу). Передня частка гіпофіза живиться кров’ю від гілок артеріального кола мозку, а задня – від гілок внутрішньої – сонної артерії.
Венозна кров від передньої частки відтікає у велику мозкову вену, а від задньої – в перечисті пазухи.
Шишкоподібне тіло (
corpus
pineale
)
- непарний утвір, червоно-сірого кольору, яйцеподібної форми, масою
у дорослого близько 0,2 г.
Найбільшого розвитку залоза досягає до 7 років, а потім настає зворотний розвиток її. У дорослого залоза представлена в основному сполучною тканиною.
Передбачається, що гормони шишкоподібного тіла гальмують статевий розвиток, оскільки пухлини залози у дітей викликають передчасний статевий розвиток.
Кровопостачання шишкоподібного забезпечується гілками задньої мозкової артерії, а венозна кров відтікає у судинне сплетення третього шлуночка.