Экономическая история Украины (шпаргалка на укр. языке)

1.  Предмет, завдання, преіодизація економічноїісторії.
Значення еісторіїполяга в узагальненні фактів та вивченні та аналізі закономірночтей і тенденційекономічного розвитку в історичній перспективі Історична економічна наука — ілюстрація, критика та обгрунтування економічних теорій і дае можливітьперевірити їх в історичній перспективі Еісторія забезпечуе тісний звязок міжісторико-економічним розвиткрм та розвитком економічних знань в цілому, вонадопомагже у вивченні курсу економічної теорії, рпс, економіки промисловості тасга, фінансів грошового обігу Еісторія поділяеться на такі періоди 1)Господарство за первісної доби та перших цивілізацій 2) господарство за часівсередньовіччя 3) розклад феодалізму та зародження індустріального суспільства4) господарство світу індустріальної доби
2.  Основні етапи господарської еволюціїпервісного сіспільства та їх характеристика. Неолітична революція.
Палеоліт (3 млн — 10 тис. рдо н.е.) найважчий і найдовший період в історії  людства. Знаряддя праці еволюціонували вдпримітивних камяних знарядь до складних знарядь з кістки і рогу. Кількістьтипів знарядб досягла 100. Головні заняття людей — мислиіство,рибальство, збиральгицтво. Людина навчилачя добувати вогонь, зявилися постійніжитла. У мезоліті утвердилися сучасні післяльодовикові кліматичні умови. Буливинайденні лук і стріли, гарпуни, сітки для рибальства, перші спроби приручитидиких тварин, виник найпримитивніший водний транспорт, зявилися знаряддя дляобробки дерева.неоліту характерно утвордження різних галузей відтворюючогогосподарства. Цей процес дістав назву «неолітична революція».Складовою частиною цією епохи був мідний вік. Зародилося ткацтво, гончарство.Зародження найпростішої системи обміну в трипіліців. Юронзовий вік 3-2 тис дон.е. — швидкий розвиток твариництва та землеробства, виділення кочовихскотарських племен. Залізний вік ( 2- 1 тис дон.е.).  
3.  Типи стародавніх цивілізацій.
Два типи — східнета античне рабство їм властиві спільні риси: ручна технологіяз індивідуальнимита спільними знаряддями праці, провідна роль землеробства та натуральногогосподарства, позаекономічний примус як засіборганізації та рпивласненнясуспільної праці. Східне рабство виникло в 4 тис до н.е. в СтародавньомуЄгипті. Найбільшим господарським досягненням єгиптян стала зрошувальна системаземлеробмства. Побудувати цей гідротехнічний комплекс, підтримувати його моглитількі вільні селяни. Поступово жерці, фараони присвоїли общинні землі,перетворили селян на залежних від себе виробників. У Єгипті виникла жваваторгівля між північчю та півднем. У країні існували ринки рабів. Найбільшимимрабовласниками були фараони. Головною продуктивною силою були селяни. Великоїрізниці між рабами та селянами общинниками не було У 525 р  до н е Єгипет завоювали перси. До районусхідного рабства належали Межиріччя Тигру та Євфрату. Основне населення — селяни, які виратили землю і працювали за частку врожаю на храмовігосподарства. Незважаючи на існування рабства головними виробниками булиселяни. Економіка східного рабства характерна і для Стародавньої індії таКитаю. Особливості східного рабства: воно не володіло суспільним виробництвом.Головна сфера економічного житті — сільське господарство опинилося поза межами рабовласницького виробництва. Рабиналежали державі, головними їх джерелами були війни, піратство, боргове рабство.Використання праці рабів було однобоким і непродуктивним, вони брали участь убудівництві храмів, пірамід, каналів.
У Греціїпереважало боргове рабство, община зникла, використання рабської праці сталорізнобічним та ефективним, рабство перетворилося на класичне.антична громадавиступала як місто (поліс). місто витіснило і підпорядкувало собі село.Прогрес розвитку торгівлі привів до відокремлення ремесла від сільськогогосподарства та розвиток торгівлі, поява грошей, капіталу. Суспільстворозпалося на два стани: рабів та вільних громадян. У 5 ст рабовласницкесуспільство в Грецідосягло найвищого рівня розвитку. Ремесло і торгівлярозвивалося на незначній території землі, на решті переважало сільськегосподарство. У майстернях ремісників працювали як раби так і вільні громадяни,був відсітній поділ праці.У2 ст до н.е. Грецію завоювали римляни Становленню іутвердженню рабовласницьких відносин сприяла територіальна експанція римлян.Період розквіту господарства припав на 2 -1 ст до н.е. рабство набуло класичнихформ. Економічне піднесення тривало перші два століття н.е. раби поділялися наміських та сільських. Багато рабів працювало в майстернях, каменоломнях, алеперевахна частина в сільському господарстві. Джерела рабів: війни,піратство, богиБоротьба за землюбула важливою ознакою економічного розвиткуРиму. Широкого розвитку набула торгівля. У Римі розвиненою була грошовасистема.
4.  Фази еволюції та варіації розвиткурабовласництва.
Два типи — східнета античне рабство їм властиві спільні риси: ручна технологіяз індивідуальнимита спільними знаряддями праці, провідна роль землеробства та натуральногогосподарства, позаекономічний примус як засіборганізації та рпивласненнясуспільної праці. Східне рабство виникло в 4 тис до н.е. в СтародавньомуЄгипті. Найбільшим господарським досягненням єгиптян стала зрошувальна системаземлеробмства. Побудувати цей гідротехнічний комплекс, підтримувати його моглитількі вільні селяни. Поступово жерці, фараони присвоїли общинні землі,перетворили селян на залежних від себе виробників. У Єгипті виникла жваваторгівля між північчю та півднем. У країні існували ринки рабів. Найбільшимимрабовласниками були фараони. Головною продуктивною силою були селяни. Великої різниціміж рабами та селянами общинниками не було У 525 р  до н е Єгипет завоювали перси. До районусхідного рабства належали Межиріччя Тигру та Євфрату. Основне населення — селяни, які виратили землю і працювали за частку врожаю на храмовігосподарства. Незважаючи на існування рабства головними виробниками булиселяни. Економіка східного рабства характерна і для Стародавньої індії таКитаю. Особливості східного рабства: воно не володіло суспільним виробництвом.Головна сфера економічного житті — сільське господарство опинилося поза межами рабовласницького виробництва. Рабиналежали державі, головними їх джерелами були війни, піратство, боргове рабство.Використання праці рабів було однобоким і непродуктивним, вони брали участь убудівництві храмів, пірамід, каналів.
У Греціїпереважало боргове рабство, община зникла, використання рабської праці сталорізнобічним та ефективним, рабство перетворилося на класичне.антична громадавиступала як місто (поліс). місто витіснило і підпорядкувало собі село.Прогрес розвитку торгівлі привів до відокремлення ремесла від сільськогогосподарства та розвиток торгівлі, поява грошей, капіталу. Суспільстворозпалося на два стани: рабів та вільних громадян. У 5 ст рабовласницкесуспільство в Грецідосягло найвищого рівня розвитку. Ремесло і торгівлярозвивалося на незначній території землі, на решті переважало сільськегосподарство. У майстернях ремісників працювали як раби так і вільні громадяни,був відсітній поділ праці.У2 ст до н.е. Грецію завоювали римляни Становленню іутвердженню рабовласницьких відносин сприяла територіальна експанція римлян.Період розквіту господарства припав на 2 -1 ст до н.е. рабство набуло класичнихформ. Економічне піднесення тривало перші два століття н.е. раби поділялися наміських та сільських. Багато рабів працювало в майстернях, каменоломнях, алеперевахна частина в сільському господарстві. Джерела рабів: війни,піратство, богиБоротьба за землюбула важливою ознакою економічного розвиткуРиму. Широкого розвитку набула торгівля. У Римі розвиненою була грошовасистема.
5.  причини занепаду та загибелі рабовласницькоїсистеми. Зародження протофеодальних відносин (система колонату).
У добу  пізньої Римської імперії (3-4 ст)господарство занепало і підійшло до кризового стану. Причиною були суперечностірабовласницького суспільства. Дещшева рабська праця не стимулювала прогрес.Контроль за працею рабів у латифундіях (великих господарствах ) був утрудненийщо привело до зниження продуктивності праці. Витіснення з економічного життяневеликих виробників підірвало військову могутність держави, зазнала крахузавойовницька політика, припипилося попповнення господарства рабами, ціни наних зросли, їх використання стало нерентабельним… криза рабовласницькогогсподарства в аграрному виробництві виявилася у зменшені площі оброблюванихземель, нерентабельності латифундій. Обмежувалася власність рабовласника надрабами. Заборонялося їх вбивати, продавати сільських рабів без землі. Зрослозначення невеликих господарств. Змінився статус еолонів, він став спадковим, їхприкріпили до землі. Колони платили ренту власнику землі, державні податки,виконували повинності. Колони поступово ставали «рабами землі».Економічний занепад охопив ремесло і торгівлю. Ремесла поступово переміщувалисяіз міст у села. Латифундії перетворювалися на економічно замкненнігосподарства. Для господарства Риму 3-5 ст визначальними стали розклад античноївласності, поступова втрата рабства свого виробничого значення, натурализаціяіекономіки, послаблення економічних позицій міст, значення колонату росло, рабиотримували землю, і віддавали частину врожаю.
6.  Зародження та розвиток феодалізму. Формифеодального землеволодіння (алод, боніфіцій, феод).
Зародженняфеодалізму (6-8 ст ) у Франції мало такі ознаки спадковий наділ перетворювався наалод- приватну власність невеликоїсімї. Цявласність вільно заповідалася,продавалася, купуваласябездозволугромади. Громада трансформувалася у сусідську.З утвердженням приватної власності і зміцнення алоду розпочалося відчудження землі. Король роздавав із свогоземельного фонду наділи графам, церкві, роздавав право на збирання державнихдоходів.процес становлення залежного селянства охопив рабів, колонів,вільновідпущених. Невелики земельні власників переворювалися на залежних.  У 8-9 ст відбувся переворот у франкськомусуспільстві, що прискорив створення феодального суспільства. Головну  роль  увійнах відігравали рицарі. Воїни-рицарі почали отримати пожиттєві земельнідарування — боніфіцій — за умови виконнання військової служби і васальноїприсяги. Частину цих земель бенефіції віддавали свої васалам. Склалосябенефеціальне — умовне-службове, тимчасове землеволодіння, що грунтувалося навасальних відносинах. Право власності на землю зберігалося за сенйором, щонадав її. Відмова від служби призводила до конфіскацї бенефіція.  В 9 ст. васальна служба була визнаннаспадковою. Бенефіцій перетворився на феод. Формувалося  феодально залежне селянство. Цьому сприяливеликі податки та примуси, борги, насильне захоплення громадських земель іалодів, натуральне господарство, війни. Перетворення вільних селян на залежнихі втрата ними землі відбувалася по-різному. Стали поширеними прекарські угоди,їх змістом було відчудження алоду дрібного землевласника на користь магната абоцеркви, а потім повернення його в користування селянинові. Спочатку впрекарських угодах вказувалися строки користування землею і розмір плати за це,поступово прекарії ставали спадковими, обумовлювалися сплатою ренти, панщиннимироботами. Загальними ознаками селян була особиста, судова залежність відвласника землі.
7.   Феодальне місто, його виникнення таекономічна роль. Комунальні революції.
На ранній стадіїфеодалізму панувало натуральне господарство. Досягнення римської промисловостіне були успадковані варварами. Поступово формувалося домашня промисловість — систематичне вироблення певними групами сільського неселення товарів на замовлення  та продаж. До перших галузей ремісництваналежать залізодобувна, гончарство, ювелірна справа. Відомі триорганізаційно-виробничі центри селянського ремісництв: замок сенйора,господарства окремих селян, село. Більшість промислових товарів ремісникивиробляли для себе і своїх сенйорів. З 11 ст у Європі почався процесурбанізації, відродження старих і утворення нових міст.  Натуральне господарство вичерпало себе. Успіхисільського  господарствазробили можливість існування частини населення, яке могло не займатисясільським господарством. Сприяли розвиткові міст хрестові походи. Феодали булизацікавлені у появі міст. Бо податки з них приносили не малі податки.Інтенсивни  й розвиток ремесла у 12-14ст  сформував цехові порядки. Цехиутворювалися за професійними ознаками. Міста у ході комунальних революцій містадобилися незалежності та самоврядування. Всі повнолітні мешканці міста буливільнимизусилля цеховиків увіковічити дрібне виробництво, поставити всіх  в уднакові умови гальмувало технічнийпрогрес. В 12 ст починається процес обміну між окремими районами. В кожнійкраїні поділ праці приводить до спеціалізації. Ярмарки з місцевих, в окремихмістах перетворюються на центри міжнародної торгівлі.
8.  передумови та наслідки великих географічнихвідкритів.
Кризалевантійської торгівлі після загарбання турками Константинополя Західноэвропейські купці прагнули знищити монополію італійців у торговлі зі  сходом Значним стимуломВГВ було золото, якматеріалізація багатства. Відчувалася нестача коштів у обігу. Видуботок ціннихметалів був обмежений, значна частина їх йшла на прикраси. Пасивним був балансЄвропи у зовнішній  торгівлі. Іспанськідворяни після відвойування  незалежностізалишилися беззасобів до існування. Вони зневажали економічну діяльність інамагалися вийти із скрутного становища шляхом територіальної експансії.Розвиток абсолютизму створив передумови для організації великих морських експедиційдля колоніальних загарбань. Експедиції Колумба, Васко да Гамми встановилипрямий звязок з Америкою та Індією. Великі географічні відкритт мали важливезначення для господарства Західної Європи Почалася перебудова європейськихекономічних відносин. Виникли економічні звязки між найвіддаленішими народами.Торгові шляхи перемістилися в океан. Торгівля стала світовою в Європі зявилисянові товари: тютюн, кава, какао, чай, кукуруза; нові сільськогосподарськікультури. Приплив до Європи дорогоцінних металів спричинив революцію цін. Цінизросли у 4 рази, а на хліб у 5 разів.Збагатилися купці, прискорився перехід домануфактурного виробництва. Створилася колоніальна система. Першимиколоніальними державами стали Іспанія і Португалія, поступово їх витіснила Англія,  Голландія.Нещадне пограбування колонійпринесло європейцям великі багатства і сприяло розквіту європейської економіки.Відбувався розклад феодального господарства.
9.  становлення та розвитьок мануфактурноговиробництва в Європі.
Мануфактура — підприємство,засноване на ремісничій  техніці, поділіпраці, вільнонайманій робочій силі. Ця стадія промисловості, що історичнопередувала великому прмисловому виробництву. Існували два типи мануфактур — розсіяна (децентралізована)та централізована. Розсіяна мануфактура, що розвивалась в основному в 16-першій половині 17 ст., грунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі.Централізована мануфактура характеризувалась територіальною єдністю виробництваі утвердилася у другій  половині 17 ст.мануфактури виникали у тих галузях, де рівень спеціалізації та технічного розвитку створював умови дляреорганізації виробництва. Такі умови в 17 ст. були в суконному виробництві,металургії,  суднобудуванні,книгодрукованні. Зародження мануфактур відбувалося у двох напрямках:1) торговийкапітал підпорядковував виробництво; виробник става підприємцем і купцем.Одночасно в промисловості зберігалися ремесло і дрібне товарне виробництво.Передумови індустріалізації сільського господарства відбувалися у трьох напрямках:створення буржуазних форм земельної власності; перетворенні феодальної рентина капіталістичну, зростання товарності. Відбулися значні зрушення в сферіобігу і розподілу. Просте товарне виробництво переростало в ринкове,розвивалося міжнародний поділ праці, формувалися національні,європейські тасвітові ринки грошей та товарів… панівну роль відігравали голандія та англія.Європейські феодальні країні були вилучені із світового ринку і перетворилисяна продавців товарів своїх аграрних економік. Відбувалися радикальні зміни ворганізації світової торгівлі. Зявилися монопольні торгівельні компанія,вдосконалилися товарні біржі. Зародилися страхова справа. Доходи реалізувалисячерез зарплату, прибуток, ренту.
10.  Буржуазні революції в Європі та США, їхекономічні програми.
Значну роль усправі зародження індустріальної цивілізації відіграли буржуазні революції вНідерландах (1566-1609), Англії (1640-1650), США (1775-1783), Франції(1789-1794)  У середині 16 ст. Нідерландипотрапали під владу Іспанії, це прискорило революцію. Їй була властиванезавершеність і половинчатість економічних реформ..  до влади прийшла купецька олігархія, яккаконфронтувала з підприємцями. Основою аграрного ладу залишалися дрібні селянськігосподарства. Поступово відновлювалися привілеї цехів. Голандія перестала бутипанівною промисловою державою. Нідерладська революція не вплинула на іншієвропейські країни. Такого впливу домоглася революція в Англії, яка розпочаласяв умовах індустріального розвитку країни. Зявилися економічно сильне дрібне ісереднє дворянство, зростав обсяг мануфактурного виробництва. Аграрнийпереворот знищив феодальне землеволодіння, прискорив процес оббезземелюванняселян, сприяв організації сільського господарства на фермерській основі. Земліцеркви, корони, противників революції продавалися на комерційній основі. Булозаборонено каботажне плавання іноземних кораблів між англійськими портами(Навігаційний акт), цей акт забезпечив панування Англії на світовому ринку. У1776 році було проголошено створення США. Держава конфіскувала земліприхильників Англії, було створення фонд державних земель на Заході, що сприялостворення фермерських відносин. Революція прискорила розвиток промисловості таторгівлі, довлади прийшла  буржуазія ірабовласники. У Франції існувала багата буржуазія, розвивалася мануфактурнапромисловість, панував торговий капітал. Революція у Франції декларуваласкасування феодельного режиму та ліквідувала дворянські привілеї. Знищувалисяособисті примуси селян, встановлювалися умови викупу основних примусів. Всігромадяни оголошувалися рівними. Була скасована державна регламентація  промислового виробгицтва, ліквідували цехи,проголосили свободуторгівлі. Було відмінено рабство у колоніях. Французькареволюція набула загальноєвропейського та світового характеру. Вона зумовилаперемогу індустріального суспільства.
11.  Промисловий переворот в Англії та йогонаслідкиі особливості у Франції, Німеччині та США.
Промисловийпереворот — це перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою до великогомашинного фабрично-заводського виробництва, який забезпечував впровадження упромислове виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів,створення самостійної машинобудівної галузі. У соціальному плані головну рольпочали відігравати фабриканти та люди найманої праці. Завершення промисловогоперевороту — це світовий процес, що визначався загальними законами і одночасномав свої особливості у кожній країні. У Великобритані пр переворот закінчився усередині 19 ст. аграрний переворот і політика огороджування створили резервробочоїсили… економічне життя країни визначав єдиний широкий національнийринок, що стимулював розвиток промисловості та с -га. Важливу роль відігралогеографічне розташування.промисловий переворот прискорила конкуренція.Технічний прогрес передував перевороту та відбувався в ході його розвитку.Переворот зробив неминичучими зміни в засобах звязку та транспорту., 1769винайдення парової машини, 1829 - будівництво залізниці між Манчестером та Ліверпулем. У 50-60-х роках 19ст істотною ознакою машинобудування стало випуск засобів виробництва.Промисловий переворот завершився. Головною особливістю промислового переворотуу Франції був його затяжний характер.континентальна блокада (1806), що закрилаєвропейський ринок від англійських товарів, прискорила становлення тих галузей,що базувалися на континентальній сировині (суконна, полотняна, швейна,взуттєва, хімічна, металообробна). Однак криза охопила ті галузі, що працювалина колоніальній сировині (бавовяну, цукрова). Через відсутність англійськихмашин загальмувалася механізація виробничих процесів це призвелодо уповільненнятемпів промислового перевороту. За розмірами промислової продукції Франціязаймала друге місце, але її технічний рівень і конкурентна спроможністьзалишалисянизькими. Промисловий переворот у Німеччині почався із запізненням у 30-хроках. Повілбність економічного розвитку пояснювалася політичною роздробленістюнімецьких земель, пануванням феодальної роздробленості. Створення митного союзу(1833) прискорили формування національного ринку. Значних успіхів досяглагірнича промисловість. Швидко розвивалася Рейнська область. В цілому за10важливими економічними показниками Німеччина відставала від Великобританії.Економічному піднесенню сприяла боротьба за обєднання, що завершилася у 1871.Промисловий переворот у Німеччині завершився у 70-х роках. Американськийпромисловий переворот був частиною розвитку світового індустріальногогосподарства. Вона почалася після англо-американської війни 1812-1815 рр. в  США ще повністю не сформувалось мануфактурневиробництво. Інтенсивна механізація, нестача робочої сили стимулювало швидкевпровадження винаходів.  За 40 роківобсяг промислової продукції зріс у 8 разів, капіталовкладення у 20 (становило 1млрд. дол) Зявилися нові галузі: електротехнічна, гумова, нафтовадобувна танафтопереробна. США випередило Францію і вийшли на друге місцев світі.
12.  структурні зміни в економіці провідних країнсвіту (індустріалізація) та розвиток їх економіки на рубежі XIX-ХХ ст.  Причини першої світової війни.
Із завершеннямпромислового перевороту почався процес індустріалізації. Основним його змістомбули структурні зрушенняв національних господарствах окремих країн, внаслідокчого зявилися нові та модернізувалися старі галузі виробництва, змінювалася їхроль в економіці, тобто частка у ВНП та НД. Завершення індустріалізаціїзабезпечувало перевагу над сільським господарством, важкої індустрії надлегкою. Машинне виробництво перемагало у всіх галузях виробництва. Відбувалисязміни в організації і управління виробництвом. Провідне місце належало системіакціонерного підприємництва. Торговий і промисловий капітал поступався першістюфінансовому. Темпи та строки індустріалізаццї залежали від конкретних умовкожної країни, вихідного рівня промислового перевороту, загальносвітовогопромислового розвитку… у Великобританії завдання ідустріалізації почалирозвязувати під час промислового перевороту. В інших розвинених країнахіндустріалізація проходила після перевороту та була його продовженням. Вонабула перервана ПСВ та ДСВ У  кінці 19-поч20 ст індустріалізація відбувалася на грунті НТР. Змінилася енергетична базаекономіки. Пару витіснила електрика. Структурні зрушення кінця 19 — поч 20 стзумовили зміни у галузевій структурі машинної індустрії. Її провідними галузями стало виробництвоелектроенергії, продукції хімпрому, добувної, металургійної, машинобудівноїпромисловості. Розвивалися такі галузі: сталеварна, нафтодобувна інафтопереробна, лектротехнічна, алюмінєва, будівельна. Ускладнилася структурамашинобудування. Найбільш динамічно розвивалися транспортне виробництво таверстатобудування. Зросло значення стандартизації.США вийшли на перше місце всвіті за темпами промислового розвитку і за обєммом промислової продукції.Німеччина вийшла на друге місце.
13.   Перетворення США в у провідну індустріальнудержаву світу. Причини швидкого економічного піднесення, окремі його фактори.
Конгрес СШАпроводив політики підтримки індустріального розвитку. Оточенняслабкорозвиненими країнами, мирні умови існування давало змогу вільно розвиватигосподарство, не витрачаючи значні кошти на воєнні витрати. Економічні успіхимали географічну основу. Протяжність морського узбережжя, надавали переваги длярозвитку мореплавства і торгівлі. До господарського обігу залучалися великіприродні ресурси: вугілля, нафта, руда. Переміг фермерський тип господарства.Активно запроваджувалися винаходи. Промисловість орієнтувалася на масовевиробництво стандартизованих деталей. Існував великий внутрішній ринок. Високоюбула конкурентоспроможність американських товарів на зовнішньому ринку. За 4ороків протяжність залізниць збільшилася у 8 разів, капіталовкладення векономіку у 22 рази, в країну хлинув потік емігрантів, за 30  років- бл 30 млн. чол.
14.  Економічні наслідки першої світової війни дляСША, Англії, Франції, Німеччини та її рольі повоєнному розвитку європейськихкраїн.
У 1917 році обсягпромислового виробництва для Німеччинии скоротився у два рази. Зроставдержавний борг, почалася інфляція, реально скоротилася заробітна плата, робочийдень становив 12-14 годин. Німеччина програла ПСВ, підписавши Версальськиймирний договір, за яким вона втрачала 1/8 території, 1/2 населення, 3/4родовища залізних руд, 1/3 вугілля. Країни Антанти мали право проводити в Німеччинікомерційну та господарську діяльність. Контрибуція становила 132 млрд. золотихмарок.  Великобританія вийшла з війнизнесиленою, значно відставши від США. Вона втратила 2/3 торгового флоту,заборгувала США 4 млрд. дол.  світовафінансова столиця перемістилася із Лондона в Нью-Йорк. Великобританія втратилатретину національного багатства. економічні втрати вона намагалася повернути зарахунок контрибуцій. Франція постраждала ще більше. Німеччина окупувала 13найбільш розвинених департаментів, більшість з яких була зруйнована. У роки ПСВФранція була змушена розвивати промислове виробництво на півдні країни. Нестачасировини палива змушувала інтенсифікувати виробництво, впровадити механізацію,нові технології. Витрати на війну підірвали стабільність національної валюти.Великі втрати Франція зазнала внаслідок відмови СРСР повернути французькікапітальні інвестиції. США вступила у війну лише у 1917 році. вона торгувала зусіма воюючими країнами. США втричі збільшила обсяг промислової продукції. СШАперетворилася на провідну, економічно могутню країну. Тут сконцентрувалисяполовина світового запасу золота. Із боржника (борг становив 2 млрд.дол.) СШАстали кредиторами багатьох країн на суму 15 млрд.  дол американська валюта посіла панівне місцеу сівтовій фінансово-кредитній системі. У роки війні відбувався процеконцентрації промисловості, банківської справи, фермерства.
15.  Економічна исуть Версальської системи. ПланиДауеса, Юнга, їх суть та мета.
 Версальський договір зміцнив позиції Франції,яка окупувала Саар та Лотарингію, одержавши значні репарації від НімеччиниФранція модернізувала промисловість, створювалися нові заводи, стабілізуваласявавлюта.Стурбовані критичним станом німецької економіки, США, Франція,Великобританія вирішили оздоровити її. 16 серпня 1924 року на Лондонськійконференції був прийнятий план Дауеса (віце-президент США в 1929 рр.) планпередбачав надання позик та кредитів, перважно американських, на відбудовугосподарства та оздоровлення фінансів. Передбачало, що піднесення Німеччинидопоможе сплачувати репарації Франції та Великобританії, які свою чергупогасять зовнішній борг перед США. Вклавши в економіку Німеччини 27 млрдзолотих марок, план Дауеса припинив інфляцію, було подолано розруху, зріспромисловий обсяг продукції, збільшилася роль Німеччини у світовій торгівлі.Але всі ці успіхи  були зведенні  нанівець внаслідок світової економічноїкризи.  План Дауеса в умовах економічноїкризи виявився неефективним. В 1930 році був прийнятий план Юнга, вінпередбачав зниження розмірів щорічних репараційу 1931 році Німеччинавідмовилася від сплати репарацій, у 1932 році план Юнга був скасований. Булаприпиненна окупація Рейнської області.
16.  Економічна світова криза 1929-1933 років таїї особливості в США, Німеччині, Англії, Франції та шляхи виходу з неї.
Криза порушилавсі міжнародні економічні звязки, призвівши до масового скорочення промисловоговиробництва, інших галузей економіки майже всіх держав. Першою ознакою кризибуло падіння цін акцій на Нью-Йоркській біржі. У березні 1933 рока вартістьакцій становила 20 % рівня 1929 року. Все промислове виробництво скоротилосявдвічі. Збанкрутували 130 тис фірм, 19 залізничних компаній, 5760 банків.Мільйони громадян втартили роботу, майно. Щоб стримати падіння цін, скоротитизапаси товарів по всій країні було вжито заходи щодо їх фізичного  знищення. Причина кризи — відсутність будь якого контролю з боку держави завиробництвом. Президент Гувер відмовлявся від будь якого втручання держави всправи економіки, натомість в країні був введений «сухий закон». У1932 році президентом став Ф.Д. Рузвельт. У йогоплані основна увага була приділена фері торгшівлі та кредиту,президент постановив скоротити надмірне виробництво  товарів. Задопомогою позик і державнихсубсидій була оздоровлена банківсько-фінансова система та ослаблені кризоюпідприємства. У с/га були вжиті заході до припинення процесу розорення дрібнихфермерів. Поступово 17 млн безробітних отримало роботу: на будівництвіавтострад, мостів, інших державних споруд. Була введена мінімальна заробітнаплата, безробітним почали видавати допомогу по  безробіттю. Англійський урядвчасно вжив заходів спрямованих на ліквідацію наслідків економічної кризи… ввінвсіляко підтримував процес концентрації виробництва, встановлення єдиних цін натовари. Держава намагалася контролювати випуск продукції. За допомогою санкцій,кредитних привілеїв. У роки кризи виникли і успішно діяли змішанідержавно-приватні підприємства. Уряд відмовився від неконтрольованої політикизаохочення іноземних інвестицій. У вересні 1931 р був ліквіждлваний золотийстандарт фунта стерлінгів. У Франції  дія депресії спочатку стримувалася державними субсидіями, що витрачалисяна відбудову зруйнованих війною департаментів. Безробыття не було таким масовим як у США, Нымеччины, у багатьохгалузяхкриза затягнулася до 1936 року. Французькому уряду для подоланнядепресії довелося націоналізувати ряд галузей промисловості. Велике значеннямали колонії. В 1930 році був прийнятий план Юнга, він передбачав зниженнярозмірів щорічних репараційу 1931 році Німеччина відмовилася від сплатирепарацій, у 1932 році план Юнга був скасований. Була припиненна окупаціяРейнської області. До влади у 1933 році прийшов Гітлер.
17.  Економічні наслідки Другої світової війни дляекономіки провідних країн світу. План Маршалла.
Після ДСВ світовегосподарство охоплювало три мідсистеми: господарство, економічно розвиненихкраїн., країн, що розвиваються та соціалістичних країн. Занепад економікиєкропейських країн сприяв встановленню економічнохо панування США. Виробничіпотужності країни перевищували потужності всіх індустріально розвинених країн…у європейських країнах скоротилося виробництво, бартер став переважаючою  формою торгівлі, всі карїни в обмін насвоїтоварипрагнули  отримувати долари. Європейськіуряди здійснювали контроль цін на основні товари, перерозподіл національногодоходу, збільшення грошей в обігу. У квітні 1948 р. США прийняли план Маршалла.Його учасники: Великобританія, Франція, Іспанія, Італія, ФРН та ін. Мета плану- розвиток економіки на «принципах індувідуальної свободи, вільнихінститутів і справжньої незалежності». Європа розглядалася, як єдинийекономічний простір, на що вказував міжнародно-правовий договір між країнами.Вони не були пасивними обєктами американської допомоги, а ініціаторами плану.До його завдань входило відродження виробництва, розширення торгівлі, досягненнягрошової стабілізації. Діяв план Маршала у 1948-1951, обсяг допомоги становив17 млрд дол (у цінах 1990 р. — 102 млрд дол), допомога надавалвся у вигляді безпрпоцентних товарних позик, кредитівпід малі проценти, доларові допомоги в обмін на національну валюту за офіційнимкурсом. Фонди розподілялися між країнами не за потребами у інвестиціях, авідповідно до стану платіжного балансу. Товари надавалися у розпорядженняурядів. Гроші, отримані від їх продажу надходили в національний банк наспеціальний рахунок.  Програма відбудовиЄвропи була виконана. Найкраще допомогою розпорядилася ФРН.      
18.  Загальна характеристика країн, щорозвиваються.
Розвитокаграрно-сировинних країн, призві до появи кількох груп, різних за рівнемрозвитку окремих галузей та господарства в цілому. Бразилія, Мексика,Аргентина, Індія — в сер 60-х років забезпечували біля половини вартостіпродукції промисловості країн,. Окрему групу утворили країни-екпортери нафти.Окремою моделлю індустріалізації є Південна Корея, Гонконг, Сінгапур…головними їх ознаками були експортна орієнтація обробної промисловості, швидкітемпи зростання, залучення іноземного капіталу… в аграрно-індустріальномунапрямку розвивалися економіка венесуели, Філіпін, Колумбії, Таїланду. Швидкомурозвитку країн, що розвиваються сприяли іноземні інвестиції, ат державнікапіталовкладення в національну економіку.
19.  Господарство українських земель знайдавнішихчасів до 5 ст н.е.
територія Українив палеоліті належала до найрозвиненіших районів світу. Відомі 1 тис поселень.Тогочасна людина займалася в основному полюванням і збиральництвом. В мезолітірозпочалося приручення тварин, зародилося землеробство, виникли перші постійніпоселення. В україні неоліт тривав у 4-2 тис до н.е. найвідомішою культуроюбула трипільська.для них характерне було кругове розташування жител.  Зявилися протоміста, площеюдо 400 га. Основнимизаняттями трипільців були хліборобство. Поле обробляли мотиками, пізнішералом.  Розвивалося общщинне ремесло,гончарство, зародилося прядіння і ткацтво. Виник наземний транспорт. Євідомості, що трипільці отримували в обмін на хліб і худобу мідні вироби. Замідним віком став бронзовий… на межі 2-1 тис на Україні настав залізнийвік.  Він повязаний з скіфською,кемірійською та ранньою словянською культурами… твароиництво стало свійським,розвивалося птахівництво. В степу переважало кочове скотарство. Ремесло почаловідокремлюватися від сільського господарства. Населення України мало звязки зГреціює, Римом. Розвиненим було залізнообробне ремесло. Від 3ст до.н.е до 3 ст.н.е. на території Україні були численні поселення зарубинецької культури.Завершується процес багатовікового розвитку найголовніших галузей — замлеробства і ремесла, налагоджуються тісні звязки з античними містамиПівнічного Причорноморя. Зарубинецьку культуру можна вважати східнословянською.Попереднецею Київської Русі була Черняхівсько культура. Черняхівці досягливисокого рівня розвитку с/га, ремесла, торгівлі, будівництва.
20.  Розвиток феодальної системи на українськихземлях (6-16ст).
Протягом 6-16 стна украънських землях выдбувалося становлення феодальних выдносин. Спочатку ціпроцеси відбувалися в КР, а завершилися в той час, коли українські землівходили до складу Речі Посполитої. Поземельні відносини характеризувалисьпоступовим утвердженням спадкового землеволодіння. За часів КР землі були неособистою власністю князів, а власністю столів, які вони займали, при переходікнязя скажімо з Галицького князівства до Чернігівського князь втрачав володінняв Галичині і набував їх