Функции сравнительного правоведения.
196
0
3 минуты
Основные: академическая (научно-познавательная) и
практико-прикладнаяДополнительная: юридико-мировоззренческаяЯк
відомо, функції будь-якої науки, у тому числі і порівняльного
правознавства, відображають основні напрями, через які проявляється
їх суть і зміст, а також необхідність їх існування. На думку Ю. О.
Тихомирова, порівняльне правознавство включає виконання таких
функцій: інформаційна, аналітична, критична, інтеграційна і
домінантна. Воно служить законотворчій і правозастосовній практиці,
правильному засвоєнню зарубіжних доктрин і практики, а також
юридичній освіті. Функції порівняльного правознавства можна умовно
розділити на дві великі групи. 1)Теоретичні функції, що
забезпечують якісне зростання в розвитку не тільки
порівняльно-правового, але й усього юридичного знання в цілому.
Дані функції забезпечують теоретичне осмис-лення закономірностей
походження й еволюції правових систем, що сприяє вивченню не тільки
національного права, але й визначенню його місця в системі правових
сімей. Реалізація теоретичних функцій сприяє розвитку теоретичних
основ порівняльного правознавства, що є внеском у розвиток
юридичної науки в цілому. 2)Практичні функції порівняльного
правознавства направлені як на виконання конкретних завдань
правової практики, що виникають перед різними правовими системами
окремо, так і перед цілими правовими сім'ями. Реалізація цих
функцій сприяє гармонізації й уніфікації правових норм національних
правових систем, розробленню нормативно-правових актів з
урахуванням зарубіжного досвіду та ін. Основними функціями
порівняльного правознавства, що входять у вищезгадані групи, є
такі. Гносеологічна функція виражається в тому, що будь-яка
юридична наука направлена на пізнання навколишнього світу. Вона
пізнає державу, право й інші державно-правові явища, отримує про
них необхідні знання, пояснює їх із наукових позицій. Цього можна
досягти шляхом їх вивчення у зв'язку з іншими явищами, що формують
соціальне життя. Порівняльне правознавство вивчає правові системи,
пов'язуючи його з такими цивілізаційними явищами, як культура,
релігія, політика, ідеологія, традиції та ін. Методологічна функція
порівняльного правознавства виражається в тому, що в рамках даної
науки напрацьовується великий методологічний потенціал, необхідний
для проведення порівняльно-правових досліджень.
Оскільки здійснення
порівняльно-правових досліджень є необхідною умовою при вивченні
об'єктів і предметів різних наук, то вироблений методологічний
арсенал у рамках порівняльного правознавства відіграє важливу роль
у цьому процесі. Зокрема, порівняльно-правовий метод отримує
подальший розвиток, завдяки чому забезпечується результативність
порівняльно-правових досліджень. Це сприяє успішному проведенню в
рамках різних правових наук порівняльно-правових досліджень, які
стають більш контрастними і яскравими, оскільки в цей процес
включаються і додаткові чинники. Інтеграційна функція порівняльного
правознавства, тобто функція оптимізації розвитку національних
правових систем, зумовлена курсом держави або держав, міждержавних
об'єднань на зближення правових систем за допомогою гармонізації
національних законодавств і уніфікації правових норм. У цих
випадках критеріями порівняння й оцінки національних законодавств
служать визнання загальних інтересів держав в узгодженому правовому
регулюванні, пошук і визначення об'єктів такого регулювання,
виявлення відмінностей у національних законодавствах і можливих
засобів їх подолання. Порівняльне правознавство виробляє
рекомендації, направлені на удосконалення державно-правового
будівництва, законодавства, юридичної практики тощо, тим самим
забезпечує успішність і результативність інтеграційних процесів.
Функція деідеологізації правових доктрин і теорій, направлених на
вивчення правових систем, передбачає об'єктивний науковий підхід до
вивчення основних державно-правових явищ у рамках порівняльного
правознавства і неупереджене ставлення до них залежно від
політичних і ідеологічних поглядів та інтересів. Реалізація даної
функції забезпечує об'єктове вивчення правової панорами світу.
Виховна функція призводить до розвитку правосвідомості і правової
культури, унаслідок чого правове мислення сприймається як важливий
важіль переключення суспільної свідомості на загальноцивілізаційні
орієнтири. Реалізація даної функції сприяє шанобливому ставленню до
«чужого» права, сприйняттю його нарівні з національним правом як
складової правової панорами світу. Освітня функція реалізується
через викладання порівняльного правознавства як необхідного
компоненту підготовки сучасних фахівців у різних галузях правової
науки. Значне поширення порівняльного правознавства і введення його
в навчальну програму юридичних вузів на сьогодні відображає, з
одного боку, рівень його розвитку як самостійної юридичної науки, а
з іншого — нагальну необхідність практичного застосування
результатів його досягнень.
Понравилась работу? Лайкни ее и оставь свой комментарий!
Для автора это очень важно, это стимулирует его на новое творчество!