Функции сравнительного правоведения.

Основные: академическая (научно-познавательная) и практико-прикладнаяДополнительная: юридико-мировоззренческаяЯк відомо, функції будь-якої науки, у тому числі і порівняльного правознавства, відображають основні напрями, через які проявляється їх суть і зміст, а також необхідність їх існування. На думку Ю. О. Тихомирова, порівняльне правознавство включає виконання таких функцій: інформаційна, аналітична, критична, інтеграційна і домінантна. Воно служить законотворчій і правозастосовній практиці, правильному засвоєнню зарубіжних доктрин і практики, а також юридичній освіті. Функції порівняльного правознавства можна умовно розділити на дві великі групи. 1)Теоретичні функції, що забезпечують якісне зростання в розвитку не тільки порівняльно-правового, але й усього юридичного знання в цілому. Дані функції забезпечують теоретичне осмис-лення закономірностей походження й еволюції правових систем, що сприяє вивченню не тільки національного права, але й визначенню його місця в системі правових сімей. Реалізація теоретичних функцій сприяє розвитку теоретичних основ порівняльного правознавства, що є внеском у розвиток юридичної науки в цілому. 2)Практичні функції порівняльного правознавства направлені як на виконання конкретних завдань правової практики, що виникають перед різними правовими системами окремо, так і перед цілими правовими сім'ями. Реалізація цих функцій сприяє гармонізації й уніфікації правових норм національних правових систем, розробленню нормативно-правових актів з урахуванням зарубіжного досвіду та ін. Основними функціями порівняльного правознавства, що входять у вищезгадані групи, є такі. Гносеологічна функція виражається в тому, що будь-яка юридична наука направлена на пізнання навколишнього світу. Вона пізнає державу, право й інші державно-правові явища, отримує про них необхідні знання, пояснює їх із наукових позицій. Цього можна досягти шляхом їх вивчення у зв'язку з іншими явищами, що формують соціальне життя. Порівняльне правознавство вивчає правові системи, пов'язуючи його з такими цивілізаційними явищами, як культура, релігія, політика, ідеологія, традиції та ін. Методологічна функція порівняльного правознавства виражається в тому, що в рамках даної науки напрацьовується великий методологічний потенціал, необхідний для проведення порівняльно-правових досліджень. Оскільки здійснення порівняльно-правових досліджень є необхідною умовою при вивченні об'єктів і предметів різних наук, то вироблений методологічний арсенал у рамках порівняльного правознавства відіграє важливу роль у цьому процесі. Зокрема, порівняльно-правовий метод отримує подальший розвиток, завдяки чому забезпечується результативність порівняльно-правових досліджень. Це сприяє успішному проведенню в рамках різних правових наук порівняльно-правових досліджень, які стають більш контрастними і яскравими, оскільки в цей процес включаються і додаткові чинники. Інтеграційна функція порівняльного правознавства, тобто функція оптимізації розвитку національних правових систем, зумовлена курсом держави або держав, міждержавних об'єднань на зближення правових систем за допомогою гармонізації національних законодавств і уніфікації правових норм. У цих випадках критеріями порівняння й оцінки національних законодавств служать визнання загальних інтересів держав в узгодженому правовому регулюванні, пошук і визначення об'єктів такого регулювання, виявлення відмінностей у національних законодавствах і можливих засобів їх подолання. Порівняльне правознавство виробляє рекомендації, направлені на удосконалення державно-правового будівництва, законодавства, юридичної практики тощо, тим самим забезпечує успішність і результативність інтеграційних процесів. Функція деідеологізації правових доктрин і теорій, направлених на вивчення правових систем, передбачає об'єктивний науковий підхід до вивчення основних державно-правових явищ у рамках порівняльного правознавства і неупереджене ставлення до них залежно від політичних і ідеологічних поглядів та інтересів. Реалізація даної функції забезпечує об'єктове вивчення правової панорами світу. Виховна функція призводить до розвитку правосвідомості і правової культури, унаслідок чого правове мислення сприймається як важливий важіль переключення суспільної свідомості на загальноцивілізаційні орієнтири. Реалізація даної функції сприяє шанобливому ставленню до «чужого» права, сприйняттю його нарівні з національним правом як складової правової панорами світу. Освітня функція реалізується через викладання порівняльного правознавства як необхідного компоненту підготовки сучасних фахівців у різних галузях правової науки. Значне поширення порівняльного правознавства і введення його в навчальну програму юридичних вузів на сьогодні відображає, з одного боку, рівень його розвитку як самостійної юридичної науки, а з іншого — нагальну необхідність практичного застосування результатів його досягнень.