Иные подходы и методы, используемые в сравнительно-правовых исследованиях.

Порівняльне правознавство, окрім основного його методу (порівняльно-правового), використовує широкий спектр методів. Вони запозичені в інших гуманітарних наук (юридичних і неюридичних), адаптованих до предмета порівняльного правознавства, внаслідок чого вони набувають додаткове змістовне навантаження. Серед вищезгаданих методів виділяються: системно-функціональний, конкретно-історичний, конкретно-соціологічний, формально-логічний, метод правового моделювання та ін. Системно-функціональний метод у рамках методології порівняльно-правових досліджень є універсальним інструментом пізнавальної діяльності, що дозволяє об'єктивно досліджувати еволюцію правових систем і правових традицій. Даний метод в юридичній науці взагалі і в порівняльному правознавстві зокрема зумовлений системно-функціональною суттю державно-правових явищ. Його необхідність пояснюється також тим, що дослідження правових систем неможливе без їх розгляду в системно-функціональному аспекті. Будь-який елемент правової системи повною мірою розкривається саме за допомогою цього методу. Завдяки системно-функціональному методу можна встановити, з одного боку, місце і роль правової системи в структурі суспільства, а з іншого — її внутрішню будову. Саме за допомогою системно-функціонального методу можна розкрити елементний склад правової системи, виявити характер взаємодії цих елементів, що сприяє визначенню ступеня її стійкості. При дослідженні об'єкта і предмета порівняльного правознавства важко переоцінити роль конкретно-історичного методу. Його застосування дозволяє простежити за еволюцією правових систем в цілому і їх компонентів окремо. Даний метод, всупереч існуючій думці, дозволяє на основі історичного аналізу оцінити не тільки минуле, але й сучасний стан цих явищ, а також прогнозувати їх майбутнє. Конкретно-історичний метод дозволяє дослідникові звертатися до тих конкретних історичних фактів, дат, подій і хронік, які дозволяють побудувати загальну панораму їх еволюції. Конкретно-соціологічний метод дозволяє створити найбільш об'єктивну картину соціальної суті і, відповідно, ефективності, як державно-правих явищ взагалі, так і правових систем зокрема. Завдяки цьому методу можна визначити соціальну обумовленість, механізм функціонування і, нарешті, ефективність правових систем та їх складових компонентів. У рамках цього методу проводяться різні соціологічні дослідження, опитування з метою подальшого вдосконалення механізму функціонування правових Систем. Також конкретно-соціологічний метод дозволяє вийти на різні аспекти гармонізації правової політики і правової практики в рамках діалогу правових систем. Серед методів, залучених до вивчення об'єкта і предмета порівняльного правознавства, виділяється і формально-логічний метод, завдяки якому при порівняльно-правовому дослідженні дотримуються правил мислення. Його суть полягає в тому, що дослідник, не зважаючи на конкретний зміст думки, концентрує увагу на формі мислення, і це, у свою чергу, забезпечує послідовність, точність і переконливість думки. Застосування даного методу сприяє достовірності збору, узагальнення і оцінки інформації, що формують систему знань, у результаті вивчення предмета порівняльного правознавства. У рамках цього методу звертається увага на юридичну мову, яка відображає правовий стиль, властивий різним правовим системам. Конкретною формою застосування цього методу є текстуальне порівняння, ефективність якого повністю залежить від точного дотри-мання правив, розроблених у рамках формально-логічного методу. Застосування формально-логічного методу має важливе значення і при класифікації правових систем, оскільки він виводить на систему критеріїв, які дозволяють об'єктивно проводити їх класифікацію. Також цей метод відіграє важливу роль при вивченні структури права і правових джерел у рамках різних правових систем. Ще одним важливим методом, що використовується в рамках методології порівняльно-правових досліджень, є метод правового моделювання, який дозволяє на основі порівняльно-правового аналізу визначити спільні риси, властиві різним правовим явищам, і перетворює їх на модель, завдяки якій можна розмірковувати про інші схожі явища. Цей метод застосовується також при класифікації правових систем, що проводиться на основі схожості історичного шляху їх розвитку, структури права, концепції правових джерел, правового мислення та ін.